ВИКОРИСТАННЯ ІКТ  (ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ)  У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ   зарубіжної  ЛІТЕРАТУРИ

Навігація:

1. Комп’ютерні технології – потреба часу. Медіадидактика на уроках зарубіжної літератури.

2. ІКТ-компетентність учителя.

3. Класифікація засобів ІКТ та способи їх застосування на уроках зарубіжної літератури:

- аудіоматеріали;

- відеоматеріали;

- тестова технологія;

- віртуальна екскурсія;

- електронні посібники;

- Інтернет;

- комп’ютерні презентації;

- проекти;

- інтерактивна дошка;

- комп’ютерний клас.

4. Властивості мультимедійного уроку.

5. Переваги та недоліки використання ІКТ в освітній сфері.

6. Висновки.

1. Комп’ютерні технології – потреба часу. Медіадидактика на уроках зарубіжної  літератури.

У свій час Жуль Верн передбачив: «Настане день, коли наука випередить фантазію». Цей час настав. Аби отримати інформацію, дітям сьогодні не обов’язково сидіти в школі, вони можуть її отримати самостійно в Інтернеті. З приходом всесвітньої Мережі відпала необхідність у вчителі як джерелі знань.

Тому зараз успіх учнів напряму залежить від якості роботи вчителя, від того, наскільки він здатний вловити дух і потреби часу. Не можна залишатись вчорашніми вчителями завтрашньої школи! Беззаперечно, застосування комп’ютерних технологій напряму відповідає потребам модернізації освіти.

Поняття інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) охоплює не лише комп’ютерні програми, а усі сучасні засоби комунікації: телебачення, мобільні телефони, Інтернет тощо.

Питання про те, у якій мірі використовувати ІКТ на уроках, стоїть особливо гостро у вчителя літератури. Адже словесник, перш за все, має справу з мистецтвом слова, працює над розвитком мовлення, залучає учнів до духовності й естетичних цінностей. Урок літератури насамперед повинен притримуватись читацькоцентричної моделі навчання.

Не дивно, що деякі словесники остерігаються, щоб комп’ютер не витіснив учителя з уроку літератури; щоб яскравість медіатехнологій не затулила роботу зі словом; щоб велика кількість наочного матеріалу не ускладнила завдання вивчення літератури; щоб глибокий аналіз тексту подекуди не підмінявся невиправданими інтерактивними методиками.

«Англійський футуролог Джеймс Мартін так характеризує два типи людей:

- «люди книжки»: отримують інформацію через читання, тому їхня головна риса – достатній обсяг уваги та схильність до аналізу;

- «люди екрана»: цих людей вирізняє швидкість відповіді й прагнення «нового кліка». У процесі спілкування така людина не має терпіння дослухати до кінця, постійно хоче змінити тему розмови і рухатись далі.

Цифрова прірва між поколіннями в школі зумовлена тим, що сучасні вчителі, які є «людьми книжки», навчають дітей, які є «людьми екрана» [1, с. 20].

Здавалося б, немає нічого простішого, аніж відмовитись від медіатехнологій на користь яких-небудь більш дешевих, таких як книга, дошка і крейда, та навчати так само, як навчалися самі. Але чого зможе досягти такий учень у сучасному технократичному суспільстві? Використовуючи застарілі технології, доведеться забути про виховання та «вирощування» еліти, лідерів, майбутніх керівників.

Комп’ютер настільки глибоко увійшов у різні сфери людського існування, що зупинити цей процес уже неможливо. Формується «образ нового, сучасного світу. Світу віртуально-мобільного, в якому панує Інтернет. Він проник в усі сфери нашого життя, змінив наші уявлення про час і простір» [7, с. 61]. Медіатехнології в освіті є реальною частиною культури. Отже, вчителю треба зробити комп’ютер своїм спільником, помічником.

Згідно досліджень К.К.Коліна, можна з упевненістю виокремити шість основних інформаційних революцій за всю історію розвитку людського суспільства:

1) поява мови та членороздільного людського мовлення;

2) винахід писемності;

3) винахід книгодрукування;

4) швидке розповсюдження радіо, телефону та телебачення;

5) використання в соціальній практиці засобів обчислювальної техніки (вперше за всю історію розвитку цивілізації людина отримала високоефективний засіб для підсилення своєї інтелектуальної діяльності);

6) масове розповсюдження комп’ютера та, як наслідок, формування інформаційного суспільства, створення іншої реальності.

За деякими оцінками, з початку нашої ери перше подвоєння накопичених людством знань відбулося до 1750 року, друге – на початку ХХ століття, третє – вже до 1950 року. Починаючи з 1950 року, загальний об’єм знань у світі подвоювався кожні 10 років, з 1970 року – кожні 5 років, а з 1991 року – щорічно. Це означає, що на сьогоднішній день об’єм знань у світі зріс більше ніж у 250 тисяч разів.

Відомо, що інформація засвоюється тим краще, чим більше видів сприймання активізовано. Мультимедіа – це сучасна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію).

Впровадження у практику уроку літератури медіатехніки набуло в останній час масового характеру.

Проте, як зазначає О.Ісаєва: «…на жаль, сьогодні процес використання комп’ютерних технологій у процесі вивчення зарубіжної літератури має стихійний характер» [3, с. 3]. Тому так необхідно сформувати системний цілісний підхід до застосування ІКТ на шкільних уроках взагалі та заняттях світової літератури зокрема.

Функціями та наслідками застосування медіа, як допоміжного засобу, в процесі викладання та навчання займається медіадидактика. Її призначення – оптимальний відбір медіазасобів, які сприяють досягненню успіху в навчанні з урахуванням реальних для цього умов.

У медіадидактиці мова ведеться перш за все про використання медіа з метою забезпечення нової якості навчання та викладання, оптимізації умов освітнього процесу та підвищення його ефективності за допомогою ІК-технологій.

Головне завдання медіаосвіти – підготувати дітей до життя в інформаційному суспільстві, формувати в них уміння користуватись інформацією у будь-якому вигляді, допомогти їм усвідомити результати впливу на людину засобів масової комунікації.

Не менш важлива область сучасних досліджень медіадидактики – медіаекологія, яку А.В.Федоров визначає як «розділ духовної екології, у якому розглядаються основні принципи медійного репертуару, культури медіасприйняття; створення своєрідного імунітету проти низькоякісних медіатекстів, залучення до медіакультури, опанування духовно-моральними та естетичними критеріями оцінки недійних образів» [9].

Сучасний урок неможливо уявити без застосування мультимедійних технологій, адже вони надають вчителю можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання.

Учень сьогодні зазвичай краще за свого вчителя володіє інформаційними технологіями. Мозок дитини, спрямований на отримання знань у формі розважальних програм та ігор, набагато легше сприйме запропоновану на уроці інформацію за допомогою медіазасобів, які організовують увагу, пробуджують цікавість, надають можливість проявити свої здібності та створюють стимули для долання перешкод.

Науковці усвідомлюють: «завдання методики навчання літератури сьогодні полягає у тому, щоб поєднати «класичні» підходи засвоєння знань із сучасними комп’ютерними засобами» [3, с. 4].

Н.Умецька пропонує свій шлях вирішення цього питання: «Через інтеграцію медіаосвіти з літературою викладач націлює учнів на вирішення розбору й розуміння художнього тексту через вирішення таких медіаосвітніх завдань: уміти знаходити потрібну інформацію в тексті; порівнювати різні точки зору на цю інформацію; виявляти позицію автора, висловлену приховано або в підтексті; поглибити поняття про загальнолюдські проблеми та їх зв’язок з нашою сучасністю в ході дискусії» [8, с. 15].

До основних функцій медіазасобів відносяться:

- інтеграція;

- інформування;

- моделювання;

- мотивація;

- демонстрація;

- інтенсифікація;

- тренування;

- самостійне навчання;

- активізація;

- індивідуалізація;

- повторення та поглиблення;

- контроль;

- виконання;

- збагачення.

Медіа, інтегровані в традиційні предмети шкільного циклу, стають одним із засобів підвищення ефективності навчання, якщо задовольняють наступним вимогам:

- сприяють підвищенню пізнавального інтересу;

- відповідають практичним потребам вчителя та учнів;

- застосовуються з опорою на базову навчальну програму;

- універсальні у використанні.

2. ІКТ-компетентність учителя.

Масштаби впливу медіа на різноманітні сфери життя висувають нові завдання перед освітньою системою, у тому числі формування основ інформаційної культури вчителя.

Ефективне використання інформаційних технологій може бути досягнутим за умови оволодіння вчителями-предметниками основами комп’ютерної грамотності – знаннями та уміннями, необхідними кожному в умовах інформатизації суспільства: не тільки знання сучасних технічних засобів та вміння з ними працювати, але й певного рівня критичного мислення, навичок самостійної творчої роботи, пов’язаної з пошуком, обробкою і презентацією інформаційного матеріалу, та ін.

Сучасний педагог повинен володіти навичками роботи як з системними програмами (операційними, службовими, сервісними), так і з прикладними програмами (інструментарії роботи з текстами, графікою, таблицями та ін.).

Постає питання про виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності вчителя. За О.Шиловою та М.Лебедєвою, ІКТ-компетентність – це «здатність індивіда вирішувати навчальні, життєві, професійні задачі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій» [6, с. 28].

Синонімом до ІКТ-компетентності може виступати термін «медіакомпетентність учителя», тобто «сукупність його мотивів, знань, умінь, здібностей (показники: мотиваційний, інформаційний, методичний, практико-операційний/діяльнісний, креативний), що сприяють медіаосвітній діяльності в аудиторії різного віку» [9].

ІКТ-компетентність вчителя можна представити такою

Аксіологічний (ціннісно-мотиваційний) компонент – включає прийняття на особистому рівні гуманістичної цінності інформаційної діяльності людини.

Рефлексивний компонент – аналіз своїх індивідуально-психологічних особливостей та природних педагогічних задатків. Передбачення можливих наслідків інформаційної діяльності, професійно-соціальна адаптація в постійно відновлювальних інформаційних умовах.

Пізнавально-інтелектуальний – потреба в поглибленні, розширенні, систематизації накопичених раніше знань в сфері інформаційних технологій, гнучкість та адаптивність мислення, фонові знання з різних джерел, пов’язані з навчальним предметом, самостійно продумані цілі вивчення своєї наукової дисципліни.

Афективний компонент – емоційно-оцінювальне ставлення до загальної інформаційної культури, її привабливість для вчителя.

Комунікативно-етичний компонент – культура спілкування та співробітництва в області інформаційних контактів, використання можливостей комп’ютерних комунікацій для міжособистої та колективної взаємодії, моральна поведінка в сфері інформаційних відносин.

Діяльнісно-прикладний компонент – активне застосування інформаційних технологій у професійній діяльності, володіння навичками опрацювання інформації та роботи з інформаційними об’єктами, використання інформаційно-технологічних можливостей для найбільш ефективного рішення професійних завдань, самовдосконалення та творчості, а також виховання подібних якостей у своїх учнів.

Правовий компонент – знання та виконання основних правових норм регулювання інформаційних відносин, усвідомлення відповідальності за дії, скоєні за допомогою комп’ютера.

Ергономічний компонент – реалізація в інформаційно-професійній діяльності принципів наукової організації праці, здоров’язбереження, фізіологічності та комфортності.

О.Пищик пропонує градацію вчителів, які використовують комп’ютер у своїй роботі. Дещо доробивши ці ідеї, маємо наступну класифікацію:

Рівень перший – ПОШУКИ СИСТЕМИ. Для педагога стає професійно необхідним навчитися поєднувати власний викладацький стиль із тими технічними можливостями, які дають йому нові інформаційні технології.

Рівень другий – ПЕРШІ УРОКИ. Нові інформаційні технології починають потроху з’являтись на уроках. Важливо, що для викладача вже навряд можливий рух у зворотний бік. Виникає потреба систематизації створюваного матеріалу вже на якісно новому рівні.

Рівень третій – ВИСОКИЙ СТАНДАРТ. Більш-менш регулярна підготовка з допомогою ІКТ найпростіших дидактичних матеріалів, планів уроків, планування тощо; створення списків і картотек, шаблонних форм; формування адекватного ставлення до робіт учнів, створених у комп’ютерному вигляді; елементарна систематизація документів у домашньому комп’ютері.

Рівень четвертий – ВІДКРИТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ. Досягнення даного рівня нерозривно пов’язане з виходом в Інтернет. Використання комп’ютера на уроках і в позаурочній діяльності створює педагогу славу людини передової та прогресивної. Учні з більшою повагою ставляться до викладачів, які володіють комп’ютером, зростає авторитет такого викладача й в очах колег. Саме на цьому етапі викладач починає залучати своїх учнів до участі в дистанційних олімпіадах і конкурсах.

Рівень п’ятий – НА ШЛЯХУ ДО ТВОРЧОСТІ. Викладач починає опановувати технології «творіння»: йому стають доступними основні елементи програм MS Power Point, MS FrontPage, MS Pablisher. У руки педагога потрапляють інструменти, використовуючи анімаційні можливості яких, він істотно може підсилити ефективність свого заняття. Вчитель уже починає виступати авторитетним консультантом у внутрішньо-навчальних проектах. Для цього рівня характерні також спроби створення електронної бібліотеки викладача та проектів з написання кількома педагогами загального навчального посібника [подається за: 6, с. 29].

З поняттям творчого підходу до уроків з використанням інформаційних технологій пов’язано поняття медіатворчість, або процес креативної діяльності у медійній сфері, пов’язаний з проективною діяльністю та виробництвом медіатекстів.

Успіх уроку залежить від творчої особистості вчителя, від його уміння:

- використовувати інтерактивну дошку;

- проводити інтерактивні лекції з використанням мультимедіа-технологій;

- розробляти комп’ютерні презентації;

- використовувати підручники-навігатори як дидактичний засіб;

- застосовувати ІКТ як засоби організації проектної діяльності учнів;

- організовувати самостійну навчально-пізнавальну діяльність учнів та ін.

3. Класифікація засобів ІКТ та способи їх застосування на уроках зарубіжної літератури.

За областю методичного призначення в навчальному процесі виділяють наступну класифікацію засобів ІКТ:

- навчальні (знання, уміння, навички навчальної або практичної діяльності, необхідний рівень їх засвоєння);

- інформаційно-пошукові та довідникові (уміння і навички з систематизації інформації, різноманітні відомості);

- демонстраційні (візуалізація об’єктів, явищ, процесів, що вивчаються, з метою їх дослідження та вивчення);

- імітаційні (явлення певного аспекту реальності для вивчення його структурних або функціональних характеристик);

- моделюючі (моделювання об’єктів, явищ, процесів з метою їх дослідження та вивчення);

- навчально-ігрові (кросворди, ігри, вікторини, тести);

- тренажери (відпрацювання різного роду умінь та навичок, повторення або закріплення пройденого матеріалу).

Детальніше зупинимось на способах застосування ІКТ на уроках зарубіжної літератури

Аудіоматеріали.

Навчальна мета використання аудіоматеріалів – їхня унікальна можливість задіяти аудіальний канал сприйняття.

Звукове оформлення уроків зарубіжної літератури допомагає почути «звучання» епохи, її вібрацію; це міцний засіб формування інтегративного мислення учнів.

Більшість дітей сьогодні не читають книги, а слухають їх (зазвичай це популярні твори жанру фентезі, фантастики та детективу). Враховуючи бажання і потреби дітей, актуальним як ніколи постає питання про використання на уроках зарубіжної літератури аудіокниг, створених на основі вершинних творів художньої літератури: класичних новел, віршів відомих поетів, літературних казок.

Аудіокнига – це озвучений професійними артистами та записаний на звуковий носій літературний твір. Над створенням художніх аудіокниг працює команда професіоналів: режисер, звукооператор, композитор, артисти-виконавці. Тож аудіокниги можна використовувати як еталонне прочитання, до якого необхідно прагнути.

На думку О.А.Каніболоцької, «аудіоказки допомагають розвивати уяву дитини, вміння читати і тому являють собою альтернативу готовим образам мультиків та комп’ютерних ігор» [4, с. 32].

Пізнавальна мета аудіоматеріалів – познайомити учнів з голосом відомих письменників, поетів, акторів; з відомими творами світової класичної музики.

Відеоматеріали.

У кабінеті літератури зазвичай зібрана велика CD та DVD-колекція з програмними творами. Перегляд фрагментів екранізацій літературних творів використовується як ілюстрація до художньої книги, для співставлення авторської та режисерської інтерпретацій.

Учні не просто дивляться відео. Їм попередньо пропонуються завдання, питання, на які треба відповісти після перегляду відеосюжету. По мірі перегляду вони можуть записувати основні факти, дати або складати тези чи простий план, що розвиває загальнонавчальні вміння та навички; виконувати найбільш прості завдання типу: які події передували даному моменту і які послідують за ним. Після перегляду обов’язково проводиться бесіда з учнями.

Прекрасно підвищують інтерес до уроків літератури і творчості поетів відеокліпи, створені за піснями на вірші відомих поетів.

Тестова технологія.

Іще донедавна більшість учителів категорично відкидали таку форму навчання та перевірки знань з літератури, як тестування. Тести, з якими починали свої перші кроки словесники, більшою частиною перевіряли формальні знання, а не розуміння художнього тексту, що перечило завданням і логіці навчання. У наш час розробляються нові технології тестування, які дозволяють зробити цю форму опитування не тільки контролюючою, але й навчальною.

Комп’ютерні тестові програми є значимою частиною навчання, а їх достоїнства – технологічність, конкретність, чіткість, великий об’єм матеріалу, економія навчального часу, безсторонність оцінки, оперативний контроль, що істотно підвищує рівень навчання.

Тест розглядається не як основна, а як допоміжна технологія, що допомагає розвивати логічне мислення учнів та побуджує їх до самостійної роботи.

Види завдань, що представлені в тестах, розрізняються за змістом та формою. Найбільш традиційна – обрати з трьох-чотирьох відповідей правильну. Є завдання з множинним вибором, з альтернативним типом відповіді, завдання на співвіднесення тих або інших елементів, завдання закінчити вислови, виключити лишнє, відновити відповідності, завдання вільного викладу та ін. Багатоманітність формулювань, поєднання в одній роботі різних типів завдань допомагає викликати інтерес, уникнути схематичності при складанні тестів.

У пропонованих варіантах відповідей має бути закладена логіка. Тест повинен побуджувати знайти правильну відповідь, «вирахувати» її, але не вгадати. Логіка складання тестів традиційно передбачає наступний баланс відповідей: правильна, схожа на правильну, неправильна. Інколи до них додають недоречну, безглузду, якщо міра провокаційності таких варіантів не переходить межі розумного.

Співвідношення завдань «формального» й «аналітичного» типу повинно бути на користь останніх. Формальними вважаються завдання, які потребують на демонстрацію знань фактичного матеріалу: дат, імен, історії створення твору та под. Аналітичні завдання вимагають логічного мислення та застосування знань, тому їх можна віднести до завдань розвиваючого типу.

При проведенні тестування кожен учень самостійно відповідає на дані завдання, отримує на екрані результат своєї відповіді, одразу ж дізнається про свої помилки та аналізує їх на даному уроці, а не через день-другий. Відбувається відкрита, об’єктивна оцінка знань. Це дуже важливо для учня. Він бачить, що відмітка не залежить від бажання вчителя, а оцінюються його реальні знання й уміння.

Контроль у формі тестів дозволяє вчителю втілити зворотний зв’язок з учнями та надає можливість отримати оперативну інформацію щодо проміжних результатів засвоєння матеріалу.

Віртуальна екскурсія.

Віртуальна екскурсія – це організаційна форма навчання, що відрізняється від реальної екскурсії віртуальним відображенням реально існуючих об’єктів з метою створення умов для самостійного спостереження, збору необхідних фактів та ін. Позитивними рисами такої форми уроку є наочність, доступність, наявність інтерактивних завдань та багато інших.

Створення заочних екскурсій – важливий момент у роботі словесника. Вони заміщують «живі» екскурсії, оживляють викладання, роблять урок більш цікавим і змістовним, розширюють кругозір учнів. Не завжди можна відвідати віддалені від нас місця, такі як Вестмінстерське абатство (де покояться багато відомих європейських поетів і письменників), Париж (місто О.Бальзака, В.Гюго), Лондон (літературна адреса відомого персонажа Шерлока Холмса), літературно-меморіальні музеї А.П.Чехова, О.С.Пушкіна, Л.М.Толстого в Росії та ін.

Віртуальна екскурсія повинна бути цікавіше за реальну. Тому, приступаючи до створення такого уроку, необхідно врахувати декілька моментів:

- ідея екскурсії;

- мета та завдання екскурсії;

- зміст екскурсії (повинен відповідати змісту та темі навчального матеріалу);

- маршрут та оформлення екскурсії;

- доступність віку учнів;

- технічна складова розробки (навігація, інтерактивність);

- результати та методичні рекомендації з використання.

Об’єктами екскурсії можуть стати музейні експонати, опис біографій письменника, фотогалереї, ілюстрації до творів, озвучені твори, критичні статті.

Роль гіда на такому уроці може виконувати як учитель, так і підготовлений учень.

Маршрут екскурсії вчитель розписує заздалегідь: які сторінки-слайди і в якій послідовності повинні проглядати учні, на які об’єкти необхідно звернути особливу увагу, які спостереження повинні зробити учні.

Найбільш ефективними є віртуальні екскурсії при вивченні біографії письменника («Українські адреси Анни Ахматової», «Гоголівські місця України», «Літературна Одеса», «Петербург Достоєвського»), при знайомстві з певною історичною добою («Культура античності», «Доба Високого Відродження»), а також екскурсії місцями літературних героїв («Дорогами Дон Кіхота», «Верона: місто Джульєтти», «Похід аргонавтів»). Завданням учнівського проекту може стати створення літературної карти краю (наприклад, на літературній карті Черкащини можна помітити наступні місця: м. Канів (А.Гайдар, Т.Шевченко), с.Казацьке (І.Крилов), м.Кам’янка (О.Пушкін і декабрісти), с. Моринці (Т.Шевченко), м. Черкаси (К.Паустовський, М.Фролова) та ін.).

Переваги віртуальних екскурсій:

- розвивають спостережливість, здатність бачити красу реальної дійсності, затримувати увагу на деталях, знаходити в них сенс, переживати та елементарно аналізувати побачене;

- пробуджують переживання зустрічі з оригіналом;

- дозволяють заглянути в «творчу лабораторію» письменника, побачити, як матеріал дійсності під пером художника стає матеріалом літературного твору;

- формують уявлення про унікальність творів, з якими познайомились у віртуальному музеї;

- розвивають творчу уяву;

- містять інтерактивні завдання;

- надають можливість повторного перегляду.

Електронний підручник – це «програмно-методичний комплекс, призначений для допомоги учню в самостійній роботі із засвоєння навчальної дисципліни або її окремих розділів з використанням можливостей комп’ютерних технологій. Як правило, поєднує в собі якості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму» [5, с. 22].

На відміну від звичайного, друкованого підручника, електронне видання наділене інтерактивними можливостями: графічна інформація, таблиці, анімація, аудіо- та відео фрагменти, віртуальні ефекти, тренажери, тестова технологія. Такий комплекс впорядкованого матеріалу максимально наближається до навчання під керівництвом учителя.

Електронні підручники містять багато корисної інформації до уроку світової літератури: статті енциклопедичного характеру про епоху, традиції, культуру; віртуальні каталоги картин та ілюстрацій до художнього твору; варіанти перекладів поетичного твору; фотоматеріали; відеофрагменти екранізацій художнього твору; аудіозаписи до теми тощо. Теоретичний матеріал викладається у формі аудіо-візуальних інтерактивних демонстрацій, які продубльовані у гіпертекстовому вигляді.

Презентація матеріалу у вигляді інтерактивного підручника різко підвищує інтерес учнів.

Структура електронного підручника містить такі елементи:

1. Інформаційний блок: навчальні матеріали (основні поняття, закони, твердження, таблиці, графіки, схеми та їх пояснення).

2. Контрольний блок:

- тести для самоперевірки;

- контрольні запитання у формі тестів для з’ясування, як глибоко учень засвоїв навчальний матеріал;

- різнорівневі задачі до кожної з тем;

- тести й задачі до кожного з розділів із курсу загалом.

3. Допоміжний блок:

- спеціальні відеофільми;

- словник-довідник основних понять;

- інформація про видатних спеціалістів галузі;

- Інтернет-адреси сайтів, на яких розміщена корисна навчальна та спеціальна інформація;

- кросворди, ребуси тощо [5, с. 22-23].

Розрізняють два види електронних підручників:

1) закритий електронний підручник (його розробляє команда професіоналів, розповсюджують на дисках і використовують на персональних комп’ютерах);

2) Інтернет-підручник (або відкритий електронний підручник, який має посилання на зовнішні джерела інформації, бази даних і розміщений на одному із серверів глобальної комп’ютерної мережі).

Основні вимоги до електронних навчальних посібників – інформативність, проблемність, спрямованість на розвиток дослідницьких, аналітичних і комунікативних здібностей учнів.

Ресурси мережі Інтернет застосовуються для раціоналізації та інтенсифікації навчальної діяльності при виконанні дослідницьких і самостійних робіт.

Для вчителя і його учнів відкривається доступ до безмежних ресурсів знань:

- бібліотеки наукової та художньої літератури;

- літературні періодичні видання;

- авторські сайти сучасних письменників;

- електронні підручники та посібники;

- педагогічний досвід упровадження новітніх технологій навчання;

- науково-освітні сайти;

- енциклопедії, словники, довідники;

- віртуальні літературні музеї та виставки;

- фотогалереї письменників різних епох і народів;

- колекції рефератів та учнівських творів;

- сайти мистецького характеру;

- останні новини планети та ін.

Сайти про письменників, поетів створюють неоціниму допомогу при підготовці до уроків. За допомогою ресурсів Інтернету створюється широкий контекст творчості письменника, прагнення вчителів «занурити» своїх учнів у атмосферу часу, почути голоси сучасників.

Пропонуємо електронні адреси деяких сайтів, матеріали яких можна використовувати для уроків світової літератури:

Виртуальный музей литературных героев http://www.likt590.ru/project/museum/;

Мифология Греции, Рима, Египта и Индии: иллюстрированная энциклопедия http://www.foxdesign.ru/legend/;

Коллекция «Мировая художественная культура» http://artclassic.edu.ru;

Музыкальная коллекция http://music.edu.ru;

Лауреаты Нобелевской премии в области литературы: http://noblit.ru;

Сайт «Секрет Шерлока Холмса» http://holmesecret.ru;

«ЯПОНИКА» (японская поэзия, японские хокку хайку и танка) http://www.yaponika.com;

Булгаковская энциклопедия http://www.bulgakov.ru;

Достоевский Федор Михайлович http://www.dostoevskiy.net.ru;

Лев Толстой и «Ясная Поляна» http://www.tolstoy.ru;

Пушкин Александр Сергеевич http://www.aleksandrpushkin.net.ru

– та ін.

Інтернет допомагає також завести власну поштову скриньку, брати участь у дистанційних форумах і конкурсах, проводити аудіо та відеоконференції.

Всесвітня електронна мережа сьогодні надає великі можливості для саморозвитку, самоосвіти і дітей, і вчителів, є міцним засобом для індивідуального, групового та колективного спілкування й навчання.

Суттєву методичну допомогу надають віртуальні мережеві співтовариства вчителів, віртуальні методичні кабінети словесника, електронні освітні ресурси Нового покоління. Це завжди нові знайомства, обмін досвідом, цікаві ідеї та їх впровадження:

Методичний портал http://metodportal.net/;

Освітній Навігатор http://navigator.rv.ua;

Форум педагогічних ідей «Урок» http://osvita.ua/publishing/urok;

Сеть творческих учителей http://www.it-n.ru;

Словесник Land http://slovesnikland.narod.ru;

Мир учителя http://worldteacher.ru;

Открытый класс: http://www.openclass.ru;

Фестиваль педагогических идей «Открытый урок» http://festival.1september.ru;

«Перова.Ру»: сайт учителя русского языка и литературы http://peressa2009.narod2.ru

– та ін.

Популярності набуває дистанційне навчання:

- для обдарованих дітей;

- для дітей з обмеженими потребами;

- для учнів, що пропустили уроки з поважних причин;

- для самоосвіти вчителів.

Реальна перспектива – використання домашнього комп’ютера в якості навчального засобу, самостійна навчальна діяльність, активне залучення викладача в домашню освіту через персональний комп’ютер при дистанційному навчанні.

Або вчитель надасть вірні орієнтири, зробить необхідні акценти, відкриє учням можливості Інтернету для розвитку, самоосвіти, постійного самовдосконалення, або школярі самі будуть мандрувати цим простором, частенько заплутуючись у всесвітній мережі.

Усе частіше використовується на уроках зарубіжної літератури така форма викладу навчального матеріалу, як комп’ютерна презентація– файл, в який зібрані матеріали на певну тему, що складається з послідовності кадрів або слайдів.

Ці слайди можна не тільки виводити на екран комп`ютера, проектора або інтерактивної дошки по ходу виступу, але і надрукувати на папері.

Презентація подібна до кінофільму. Так само, як і фільм, презентація підкорюється сценарію, складається з кадрів, а ті, у свою чергу, складаються з текстів, картинок і звукового ряду. До презентації – так само, як і до фільму – застосовуються закони композиції і принципи монтажу.

Переваги презентації очевидні:

- послідовність викладу (за допомогою слайдів, що змінюють один одного на екрані, утримати увагу аудиторії набагато легше, ніж бігаючи з указкою між розвішених плакатів);

- можливість швидко повернутися до будь-якого з уже розглянутих питань або зовсім змінити послідовність викладу;

- мультимедійні ефекти, адже слайд презентації – це синкретичне явище, яке містить елементи анімації, аудіо- та відео фрагменти.

Знання технології виготовлення комп’ютерної презентації необхідно для того, щоб презентація виглядала професійно: її перегляд має бути комфортним для глядача і не повинен бентежити нелогічністю подачі інформації.

Слайд – це логічно автономна інформаційна структура, яка містить різні об’єкти, подані на загальному екрані у вигляді єдиної композиції.

Складниками слайда можуть бути такі об’єкти:

- заголовок і підзаголовок;

- графічні зображення (малюнки);

- таблиці;

- діаграми;

- тексти;

- звуки;

- марковані списки;

- тло;

- колонтитул;

- номер слайда;

- дата.

Готуючи слайди, слід дотримуватись загальноприйнятих вимог:

- кожен слайд має відображати одну думку;

- текст має складатися з коротких слів та простих речень;

- рядок містить 6-8 слів, всього на слайді – 6-8 рядків;

- загальна кількість слів на слайді не має перевищувати 56;

- дієслова вживаються в одній часовій формі;

- заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основ