Сценарій літературного вечора

                            «На крилах любові»

  ♦ Кохання... Вічне почуття... У всіх народів і у всі часи. Хоча б якою мовою про нього не говорили, всім і повсюди воно буде зрозумілим, тому що торкається найтонших струн людської душі.

  ♦ Сьогодні ми забудемо про все, відкладемо всі проблеми, негаразди на потім і поринемо в дивовижний світ почуттів.

  ♦ У наш нелегкий час. коли такі поняття. як доброзичливість, чуйність, милосердя, любов  стали дефіцитом, коли бракує загальної культури, віри, відповідальності, вміння пронести через усе життя високе почуття кохання, ми хочемо говорити саме про неї, про її Величність Любов.

  ♦ Немає почуття більш чистого і делікатного, як початок глибокої справжньої любові, а коли вона переростає в кохання, то це найбільше диво і багатство в людській душі.

  ♦ Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Про нього мріють, його чекають. І ось воно прийшло...

  ♦ Воно – вогонь і лід, поезія і проза,

     Воно, як пісня, без кінця і краю.

     Як біг струмка, як грім і блискавиця,

     Як зірка, квітка, що вража сміливця

      Красою й простотою водночас.

  ♦ Навряд чи хтось із вас скаже: «Я не хочу кохання». Кохати хочуть усі. І це так  природно. як молода трава навесні, як щебетання пташок.

  ♦ Світ починається з любові!

Нехай вона й продовжить світ!

Нехай усі, хто з нами, знову

Пізнають радість й щастя зліт.

Нехай в полон візьме кохання,

І кожен з нас відчує сам,

Як почуття це , нове й давнє,

Життя наповнить змістом нам!

  ♦ І сьогодні ми будемо вчитись любові у чудових поетів, письменників і драматургів.

Бо любов над усе терпелива,

Любов лагідніша за все,

Не заздрісна і не спесива,

І пихи вона не несе.

Нечемною бути не може,

Останнє віддасть для людей,

Не мстить, не лютує вороже,

Любов незлобливо іде.

  ♦ Про любов писали митці різних епох: Гете і Шиллер, Байрон і Гейне, Пушкін і Лермонтов, Тютчев і Рільке, Василь Симоненко і Ліна Костенко.

  ♦ Вселенське кохання Володимира Сосюри не залишить байдужим нікого. Навіть не віриться. що так можна любити.

  ♦ Вірш В.Сосюри «Так ніхто не кохав».

  ♦ Вічне кохання – це не вигадка. Ось послухайте. як кохання змінило долю української дівчини Роксолани.

  ♦ Сцена з твору Загребельного «Роксолана».

  ♦ Пісня «Я спросил у ясеня...»

  ♦ Але кохання не помирає, не розвіюється попелом. Воно живе звуками скрипки, словом, подихом вітру, чудовою мелодією пісні. Адже це таке почуття, коли хочеться писати вірші і співати.

  ♦ Любов називають силою, що водить сонце і світила. Це і щастя, і радість, і велика відповідальність. Сила кохання облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки.

  ♦ Кохання... Ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика загадка життя... Існують тисячі легенд про історію закоханих, про випробування, які чекають їх на життєвому шляху. І, можливо, тому кожне покоління намагається розкрити вічну таємницю кохання,  як спробували це зробити герої найсумнішої повісті про Ромео і Джульєтту.

  ♦ Сцена  з трагедії В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта».

  ♦ Пісня «Лунная мелодия».

  ♦ Ми далекі від думки, що словами поезії можна навчити когось ставитись серйозніше до своїх почуттів, але світ високої, палкої, натхненної поезії переконує нас у тому, що кохання – це вияв найкращого, що закладене в кожній людині, це найяскравіше і найрозумніше вираження будь-якого «Я».

  ♦ Кажуть, що кохання, як і   талант, не кожному дано, тому що кохати – це не тільки насолоджуватися своїм щастям. Кохати – це більше віддавати, ніж брати, віддавати  тепло, ласку, доброту найдорожчій людині.

  ♦ Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Любов підносить, ушляхетнює людину навіть тоді, коли несе страждання.

  ♦ І скільки б не було написано про кохання, його чарівність, привабливість будуть невичерпні, доки живе на землі людина, доки б’ється її серце.

  ♦ Лірична поема про кохання дівчини Суламіф і царя Соломона була написана понад дві з половиною тисячі років тому. Вона покладена в основу оповідання О.Купріна  «Суламіф».

  ♦ Любов приходить по-різному. Найчастіше вона вмить охоплює все єство людини, навіть якщо ця юдина – наймудріший із царів Соломон.

  ♦ Сцена з оповідання «Суламіф» О.Купріна.

  ♦ Пісня «Жестокая любовь».

  ♦ Жінка – найпрекрасніше творіння природи. Вона уособлює життя, кохання, щастя на землі. Тому дівчата повинні з повагою ставитися до себе, плекати почуття особистої гідності.

  ♦ «Природа сказала жінці: будь прекрасною, якщо можеш, мудрою, якщо хочеш, але розсудливою ти повинна бути неодмінно, - писав Бомарше.

  ♦ Кохання буває різним: то щасливим, то нещасним, то радісним, то печальним; буває гордим або покірним, упевненим або розгубленим, вірним і зрадливим, буває легковажним, практичним, меркантильним... А буває... Буває по-справжньому глибоким, крилатим, неземним, один раз на все життя.

  ♦ Пісня «Річка».

  ♦ Ідіть назустріч коханню – і ви обов’язково з’єднаєтесь зі своєю половинкою. Якщо ви чекаєте на казкового принца чи принцесу, повірте у диво – і казка стане реальністю, як стала реальністю для Ассоль із повісті О.Гріна «Пурпурові вітрила».

  ♦ Сцена з повісті О.Гріна «Пурпурові вітрила».

  ♦ Ми говоримо про кохання, в якому купалися красиві, талановиті люди і зуміли пронести це високе почуття, не розплескавши на бурхливих, важких дорогах життя жодної краплини. Їхня світле, як зоря, любов народила високу, натхненну поезію і прозу, які напувають чарами кохання читачів і слухачів, підносять, окрилюють, навчають берегти це найвище з почуттів як зіницю ока, як безцінний скарб. А саме в цьому й полягає життєва мудрість.

  ♦ Пісня «Верни мою любовь».

  ♦ Любов – творець усього доброго, піднесеного, сильного, теплого і світлого. І коли любиш, то таке багатствотвідкриваєш у собі, стільки ніжності, привітності, щедрості душі.

  ♦ Інсценізація «Баллады о прокуренном вагоне»

  ♦ Усяке сильне переживання відображається у слові. і це не дивно, адже саме кохання надає людині силу.

  ♦ Пісня «Я любила тебе».

  ♦ Справді, більшість жінок здатні любити вірно і самовіддано, але є такі вередливі й примхливі, як гоголівська Оксана.

  ♦ Сцена з «Ночі перед Різдвом» М.Гоголя.

  ♦ Часом почуття кохання, як і талант, спалахує як нестримна вогняна лава величезного вулкану, який зненацька ожив, запалав, засяяв над просторами землі й неба. «Якби всі без винятку  молоді люди розуміли мудрість кохання, наше життя було б ще більш красивим, ще більш гармонійним»,- говорив відомий педагог В.Сухомлинський.

  ♦ У коханні є і страждання. і розчарування, і непорозуміння, й образи. Та в майбутньому сімейному житті не давайте його на розшматування життєвим негараздам, накопиченій роками втомі, копійчаним труднощам, сімейним сваркам.

  ♦ Кохання часто завершується шлюбом. І тоді поряд із закоханими можуть опинитися свекор і свекруха, тесть і теща. Як непросто буває знайти спільну мову, показав нам у своїй повісті «Кайдашева сім’я « І. Нечуй Левицький.

  ♦ Сцена з повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

  ♦ Який талановитий наш народ! І не тільки таким високим стилем, як робили це поети, а й дотепно, з гумором, як у п’єсі Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».

  ♦ Танець «Сусідка».

  ♦ Мотив кохання був і залишається найголовнішим у світовій літературі. Нещасливе кохання...Розбите серце... Однак почуття не вмирає, воно живе то хіба можна назвати кохання нещасливим? Історія людських почуттів – історія сходження до все більшої людяності..

  ♦ Література вчить нас розпізнавати справжнє кохання від підробки, як безсмертне творіння Михайла Старицького «За двома зайцями».

  ♦ Сцена з п’єси М.Старицького «За двома зайцями».

  ♦ Різні роки, різні мови... Все різне. Єдине -  кохання. Мабуть, тому, що приходить рожевим серпанком юності, зачіпає серце крилом ліричної пісні, збурює почуття, перетворюючи всі думки на солодкі мрії, що несуть у світ романтики.

  ♦ В душі померкло б світло й тьма наступила б знов, коли б із неї ми вигнали любов. Отже,  кохайте, радійте, даруйте радість і ніжність своїм рідним, своїм коханим. Бережіть кохання як найцінніший скарб. Світ кохання живий, він вічний. Тож чекаймо його милосердного вогню з вірою в диво кохання й мудрість людського серця.

  ♦ Любов стояла і стоїть біля витоків життя, робить добро, стверджує у людині людське, вивищує нас перед злом. Закохані люди не старіють, вони невтомно випромінюють любов і щедрість душі.

  ♦ Кохання кожної людини – це окрема історія. Творіть же свою історію, друзі. А ми бажаємо, щоб кохання було у вас ніжним. вірним і світлим, щоб душа ваша піднялась якнайвище над усім буденним, бо любов – це душі найвищий злет.

  ♦ Фінальна пісня «Два сердца».

2008 рік.   Підготувала вчитель світової літератури Валківського ліцею ім. О.Масельського Ліференко Людмила Іванівна