Проект «Сім чудес України»

Мета: удосконалити знання учнів про Україну, її природні,  історичні та архітектурні цінності, виховувати національну свідомість та патріотичні почуття. Виховувати бережливе ставлення до пам’ятників культури. Розширювати світогляд учнів.

Наочне оформлення: комп’ютер, ілюстративний матеріал, емблеми Семи чудес України, презентація «Сім чудес України».

Вступне слово вчителя

    Велика і прекрасна наша Батьківщина. Це - безмежні колосисті поля, вишневі та яблуневі сади, повноводні ріки та синьоокі озера, різнобарвні луки та затишні гаї, мальовничі села та великі міста. І сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну подорож і відвідаємо сім історико-культурних пам’яток нашої держави, які за підсумками Всеукраїнської акції Сім чудес України заслужили на почесне звання Чудо України. Хто з вас знає що таке чудо? Чудо –це щось надзвичайно прекрасне. І в нашій країні є багато таких чудес але виділяють лише сім. У травні 2007 року офіційно стартувала акція ”Сім природних чудес України”. Ініціатором акції став відомий політик Микола Томенко. За його словами акція «7 чудес України» має на меті пізнати Україну з її неповторними краєвидами та цікавою історією, а також привернути увагу громадян до найбільш популярних пам’яток історії та культури України.

Учні   класу  одержали  випереджальне  завдання:  підготувати  презентації  7 чудес України, а також емблему до кожного з них, яка буде після виступу кожної групи розміщуватись на карті України ( додаток № 2). Виступ кожної групи супроводжується слайдами.

Виступ 1-ї групи:  Національний історико - архітектурний заповідник “Кам’янець”.

    Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60-90-х рр. XIV cт. Високий скелястий берег р. Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими надписами...

Кам'янець-Подільський – місто, що зберегло дух середніх віків. Тут Ви побачите одну з найбільших оборонних споруд України, фотецю, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60-90-х рр. XIV cт. Високий скелястий берег р. Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими надписами...

Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від решти районів міста глибоким каньйоном р. Смотрич.

Архітектура Старого міста - заповідника зберегла зразки культур різних народів (українців, поляків, вірмен, турків і росіян) та релігій (православної, католицької, іудейської, мусульманської), а саме: Турецький мінарет 17 ст.; -турецький та вірменський бастіони 17 ст.; Миколаївська (вірменська) церква 14 ст.; дерев'яна Хрестовоздвиженська церква 18 ст.; монастирські комплекси 15-18 ст. орденів Домініканів, Францисканів.

Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з'єднує місто та Замковий комплекс.  Він викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію.

Завдяки унікальному поєднанню містобудівної, архітектурної, історичної спадщини Старого міста з ландшафтом каньйону р. Смотрич „Культурний ландшафт каньйону” визначено кандидатом до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

До нашого часу збереглася система потерн (ходів) і казематів. Денна вежа призначена для спостерігачів. Уявіть, можна піднятися на неї кожному і насолодитися оспіваним українським краєвидом!

Невід'ємною частиною Старого міста, його перлиною, є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам'янця-Подільського, його символом.

Історія заснування фортеці починається в XII столітті. Немов продовження кам'яних скель височать башти фортеці.

Одинадцять башт входять до складу фортеці, кожна має свою назву і свою історію. Так, наприклад, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув'язнений Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця глибиною 40 м і в діаметрі 5 м видовбана в скалі. Досі в її стінах збереглося величезне дерев'яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню.

Виступ 2-ї групи: Києво-Печерська Лавра.

  Протягом багатьох століть височить на дніпровських схилах дивовижний архітектурний ансамбль однієї з найвизначніших святинь православного світу - Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Це одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

 З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році Києво-Печерська лавра була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 році. Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів.

 Монастир заснований у 1051 році за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм, як печерний монастир. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один з перших учнів Антонія - Феодосій.

 В ХІ столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

 Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пустелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії і Білорусі.

 Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті минулих літ»), Нікон, Сільвестр. У XIII столітті було складено «Києво-Печерський патерик» - важливе джерело історії Києва.

 З 1592 по 1688 роки монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, з 1688 року — Московського патріарха, з 1786 — Київського митрополита.

 Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було зв'язано з Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінах Лаври був закатований митрополит Київський і Галицький Володимир, а в 1920 році Лавру закрили. 4 серпня 1929 року комуністична влада завершила роботи по перетворенню Києво-Печерської Лаври на Всеукраїнське музейне містечко, головне призначення якого – бути центром антирелігійної пропаганди в республіці. Перед наркоматом внутрішніх справ УСРР порушено клопотання про негайне виселення з території містечка осіб духовного життя, які до того часу в ньому проживали.

 Під час Другої світової війни у 1941 році радянські війська підірвали Свято-Успенський собор. Під час німецької окупації Києва, монастир на деякий час був відроджений, але у 1961 був знову закритий радянською владою.

 Після вибуху храм був залишений в руїнах як свідчення злочинів нацистів. Не були здійснені плани відтворити його в початкових середньовічних формах до святкування 1000-річчя хрещення Русі. Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновлено з 1988 року. Тільки 9 грудня 1995 Президентом України Л. Кучмою видано Указ про відновлення Успенського собору. Храм був відтворений у великому поспіху, практично за два роки, без серйозної наукової підготовки, з використанням сучасних матеріалів. Перед будівельниками стояла задача встигнути до 950-річчя лаври.

 Відразу за завершенням будівництва храм був розписаний; освятили його 24 серпня 2000 року. Тривають роботи його розпису. Трапезний храм Києво-Печерської лаври в ім'я святих Антонія і Феодосія де-факто є кафедральним собором Української православної церкви (Московського патріархату), оскільки в ньому проводить богослужіння предстоятель Церкви митрополит Володимир.

 Ансамбль Києво-Печерської лаври - це своєрідний музей форм і стилів, у якому репрезентовано кращі зразки національної архітектури. Кожна споруда має своє обличчя, свій художній образ. Внаслідок праці талановитих архітекторів та будівельників виник один з найвидатніших монастирських комплексів - Києво-Печерська лавра. Більше ніж 950 років її історія нерозривно пов'язана з історією, життям і культурою українського народу.

Виступ 3-ї групи: Національний дендрологічний парк “Софіївка”.

 Цю мальовничу місцевість називають казковою країною - настільки тут все незвичайно , поетично і прекрасно. Тут Ви знайдете Англійський парк, де зібрані багата колекція рослин з усього світу , каскади озер і водоспадів.Ви будете зачаровані дивовижними пейзажами , численними фонтанами , штучними гротами та вишуканими скульптурами античних богів і богинь.

 Дендропарк Софіївка знаходиться в затишному містечку Умань , це один з найкрасивіших парків Європи , закладений ведучими архітекторами Західної Європи для багатого польського магната графа Потоцького і його дружини Софії. Пізніше парк був перебудований за бажанням нових власників - російської королівської родини.

 Парк широко відомий як в Україну , так і за її межами - це одне з найвидатніших творінь світового садово - паркового мистецтва. У світі існує всього декілька парків , таких як Уманський парк Софіївка. Софіївський державний дендрологічний заповідник займає площу понад 150 гектарів.

 Перші письмові згадки про місто Умань відносяться до 1616 року. Головною визначною пам'яткою міста є державний дендрологічний Софіївський парк (заснований в 1796) .

 На які тільки божевілля йшли чоловіки, щоб здивувати своїх коханих: починали війни і складали сонети , будували повітряні замки і цілком реальні розкішні парки. Саме так двісті років тому зізнався в коханні своїй дружині Софії граф Станіслав Фелікс Потоцький.

 Граф був щедрий - на будівництво парку він виділив 15 мільйонів польських злотих.800 кріпаків створювали озера , підземні річки , гранітні гроти. Потоцький готовий був кинути до ніг коханої весь світ.

 Все в парку нагадує Грецію - батьківщину обраниці графа : статуї давньогрецьких богів , Крітський лабіринт, і підземна річка, ведуча в похмуре царство Аїда.Софія часто каталася на човні по річці, причому рухалася тільки в зворотному напрямку: від смерті до життя. Вона взагалі дуже любила життя і та відповідала їй взаємністю. Поки смерть не забрала трьох її дітей. У пам'ять про них у парку з'явився найкрасивіший і сумний водоспад: Три сльози.

 Можливо , відчай штовхнуло графиню в чужі обійми, хто знає ? Граф так і не зміг пережити зраду.

 І все- таки час, подібно талановитому скульпторові, відсікло все зайве і донесло до нас лише прекрасну історію любові, запечатенную на століття в красі Софіївського парку.

 Забудь тут пам'ять про нещастя , прийми щастя віще .Еси ти щасливий стати ще счастівее . Ці слова за наказом Потоцького були висічені в гроті, який люди прозвали гротом щастя. Кажуть, якщо зайти сюди і загадати бажання, воно обов'язково збудеться.

Виступ 4-ї групи: Софійський собор.

Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам'ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали. Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі — Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами.
У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.
Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання. Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.

Виступ 5-ї групи: Херсонес  Таврійський.

Херсонес Таврійський – унікальна історико-археологічна пам'ятка України, давньогрецьке місто-держава на південному заході Кримського півострова. Протягом двох тисяч років місто було помітним осередком античної і візантійської культури на кордоні з безкраїм варварським світом. У 1996 р. за рішенням ЮНЕСКО Херсонес Таврійський занесено до ста найвидатніших пам'яток світової культури.

Cлово "херсонес" перекладається з грецької як "півострів". Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові проміж двох бухт. Таври - войовниче плем'я, що заселяло сусідні гористі місцевості, - спричинили народження епітету "Таврійський", тобто, "розташований на території таврів". Це місто-держава мало довге життя - майже дві тисячі років - і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії.

Херсонес виник наприкінці VI ст. до н.е. і проіснував до початку XV ст. н.е. Протягом двох тисячоліть, за часів розквіту стародавньої Греції, Риму та Візантії, Херсонес був значним центром культури на Кримському півострові. Херсонес відіграв також особливу роль у взаємовідносинах між Візантією та Київською Руссю, а також був провідним центром розповсюдження християнства на східнослов'янських землях.

Місто було огороджене могутніми оборонними стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді в грецькому та римському світі. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, рибозасолованне обладнання, колодязі та ін.

Околиці міста були заселені різноманітними племенами, мирними та ворожими, а в середні віки, коли Херсонес набуває статусу християнської столиці півострова, навколо нього з'являється безліч монастирів та скитів, а також знамениті печерні міста. В кінці XIV століття навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля.

Лише в 1827 році на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - "Руська Троя". Територія досліджується археологами уже 170 років. За цей час відкрито більше третини міста. Серед археологічних знахідок є унікальні предмети - присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тис. експонатів.

Знахідок було так багато, що досить швидко з них склалася вельми цікава експозиція - так виник археологічний музей. В 2002 році йому виповнилось 110 років. Масштаб досліджень та велика кількість археологічних пам'яток, що потребують збереження, спричинили до створення державного заповідника, якому в 1994 році Указом Президента України був наданий статус національного закладу культури.

Комплекс пам'яток, що входить до складу заповідника "Херсонес Таврійський", має не тільки національне значення, а і міжнародне. До його складу входять:

·         5 археологічних комплексів - городище Херсонеса Таврійського, некрополь Херсонеса в Карантинній, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні наділи та садиби;

·         11 пам'яток архітектури на території городища та фортеці Каламіта.

В останні роки значно підвищився інтерес до Херсонесу зі сторони спеціалістів зарубіжних країн. Унікальна цілісність археологічних знахідок дає змогу створити на базі заповідника Національний археологічний парк.

Цікаві факти:

·         У Херсонесі були у засланні політичні супротивники константинопольських володарів: колишній імператор Юстиніан ІІ, його суперник Вардан Філіппік, папа римський Мартін, брати Лева Льва IV Хазаріна, самозванний син Романа IV.

·         Херсонес відвідала грецька королева Ольга, герцог Спартський Костянтин, принц грецький Георгій, російський імператор Олександр ІІІ, а також останній російський імператор Микола ІІ з родиною.

·         Колокол Херсонеса було знято в епізоді фільму "Пригоди Буратіно".

Виступ 6-ї групи:  Заповідник “Хотинська фортеця”.

Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її... Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали «Хотінь». Назва міста походить від дієслова «хотіти», оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців. Завдяки міцній твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, своєю чергою, сприяли розквіту його культури та економіки. Місто було важливим пунктом у європейсько-азійській торгівлі.
Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка. Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій літературі.
Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до рук, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана Хмельницького (1650–1653 рр.). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718 рр. (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, та під її мурами продовжували кипіти битви.
У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в золотому полі срібна фортеця з трьома баштами; на двох крайніх вміщено по бунчуку, а на середній – півмісяць на держаку; над ним хрест:навхрест – дві шаблі лезами вниз, над ними – срібний хрест на ознаку взяття Турецької фортеці.

Виступ 7-ї групи:  Національний заповідник-острів “Хортиця”.

  Острів Хортиця – це найвеличезніший острів з усіх існуючих на Дніпрі. Хортиця – є гордістю та найголовнішою пам’яткою міста Запоріжжя в Україні. Унаслідок вигідного місце розташування цей острів ще в XVI столітті став притулком українських козаків внаслідок чого там, і утворилася Запорізька січ. Досить довгий час Запорізька січ була основною центрів військових сил України. Свого часу, острів Хортиця зіграв важливу роль у звільненні українських земель від польських окупантів.  На півночі острова Хортиця розміщений музей історії Запорізького козацтва, в якому зібрано безліч цікавих експонатів пов’язаних з тими часом.Національний заповідник Хортиця - це не просто найбільший острів на Дніпрі, але і унікальний природний та історичний комплекс. Унікальність цього місця широко визнана, в 2007 році Хортиця була названа одним із "Семи див України".Природа острова вражає своєю красою. На порівняно невеликій його площі (довжина Хортиці становить 12 км, а ширина - в середньому 2,5 км) є свої степи, луки, дубові та хвойні ліси. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, які виникли через велику кількість сонця, прісної води і сухого повітря, флора острова істотно відрізняється від материкової.Але найбільш цікава Хортиця саме з історичної точки зору, адже її історія овіяна легендами далекого минулого. Ця територія споконвіку була відома людині.Перші мешканці з'явилися на острові вже в епоху палеоліту і мезоліту, а перші досліджені поселення належать до епохи бронзи (III-II тис. до н. е.), від яких залишилися численні поховання, городища та культові споруди. Збереглися на острові декілька стародавніх святилищ у вигляді кам'яних закладок, що датуються II тисячоліттям до нашої ери.З VII по III століття до н.е. на острові жили скіфи. Збереглося тут унікальне святилище у вигляді круглої кам'яної закладки в сосновому лісі недалеко від Чорної скелі, що датується V-IV ст. до нашої ери. Нерозривно пов'язана історія Хортиці з Київською Руссю. За однією з версій, саме тут у 972 році загинув в бою з печенігами князь Святослав. Підтвердженням цьому можуть служити знайдені на острові при будівництві Дніпрогес давньоруські мечі X століття.Але найяскравіші події в історії Хортиці пов'язані, безумовно, з запорізькими козаками, адже саме тут знаходилося славетне козацьке укріплення - Запорізька Січ.Перші укріплення з'явилися тут ще в 1556 році. З цього часу протягом кількох століть Хортиця залишалася одним з головних центрів українських козаків. Дивно, але деякі з укріплень збереглися до наших днів і приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

Слово вчителя

Ви гарно підготувалися до уроку, зібрали багато цікавого матеріалу і зразково представили. щиро дякую вам за вашу роботу, а також дякую бібліотекарю, батькам. вчителю інформатики.

На завершення я звертаюсь до вас з такими словами Володимира Сосюри:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

ЛІТЕРАТУРА:

          1.  Гавриленко О. А. Античні держави Північного Причорномор’я. -        

               Харків: Парус, 2006.-352с.                                                                                                              

2.  Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології

               навчання. – Київ: Видавництво А.С.К.,2004.

3.  Спиридонова Ж. С. Сім чудес України.// Вивчаємо українську мову

               та літературу.- 2011.-№2(258), с.5