Сценарій літературного вечора

                 « І скорені любові верховенством...»

♦ Добрий вечір,  дорогі друзі!

♦ Ми раді знову вітати вас на нашому традиційному вечорі « І скорені любові верховенством...»

♦ Любов придумана не нами,

Вона від Бога нам дана,

І хоч любов буває різна,

Та кожна справжня –

Завжди лиш одна.

♦ Тож поговоримо сьогодні про любов.

♦ Плаче розгублено скрипка

Здалеку десь, з висоти...

І ні початку не видно,

І до кінця не дійти...

♦ Хто її струни тривожить

Знову і знов?

Це на печаль не схоже,

Схоже скоріш на любов...

♦ Вальс 11-А клас

♦ Любов... Спробуй осягни її, коли вона, як світ, велика і давня. Спробуй опиши, коли люди вклали її в одне-однісіньке слово – люблю!

♦ Любов... Це пуп’янок, що вибився до сонця на молодій зеленій стеблині, і саме сонце – недосяжне в своїй високості і споконвіку клекотливе.

♦ Любов... Це й невинна іскра, що раптом спалахує дивовижною загравою, і страшний буревій, що гасить ту пожежу і запалює нову, ще дивовижнішу.

♦ Це і грандіозна сніжинка з химерними, загадковими малюнками своєї суєтності, що зникає при першому подиху тепла, і важка сльоза, здатна розтопити вічні людські байдужості.

♦ Це й... Ні, хай вона буде піснею. Тією самою піснею, що співається без слів. Кажуть, що заспівують її серця. Одні поволі, несміливо, соромлячись голосу свого. Інші – відверто, голосно, щоб чули всі люди.

♦ Пісня  «Два серця».

♦ Як важко закохатись з першого погляду. І як легко у ці чудові дні подарувати своє серце, розтопити кригу чиїхось очей, знайти дружню посмішку чи симпатію, як відчули її герої п’єси П.Мирного «Лимерівна».

♦ Сцена з п’єси «Лимерівна».

♦ Кохання і радість справжніх стосунків у житті часто здаються нам недосяжною казкою. Але кожен із нас здатний любити, бути любимим і створити такі відносини у своєму житті.

♦ Існують загальні закони, за якими влаштовано все в природі і все в житті, і в цих законах є секрети справжнього кохання – вічні принципи, висловлені древніми мудрецями.

♦Ми мріємо про справжнє, вічне кохання. Як хочеться бути романтиком і стверджувати, що любов – це коли взимку – літо. Коли всередині тебе наче виверження вулкану, коли хвилина без коханої людини здається вічністю.

♦ І, можливо, тому кожне покоління намагається розкрити вічну таємницю кохання, як спробували це зробити герої найсумнішої повісті на світі  «Ромео і Джульєтта».В.Шекспіра.

♦ Сцена  з трагедії В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта».

♦ Всі ми палко бажаємо любові й стосунків, сповнених любов’ю, - можливо, найбільше у світі,  і всі ми прагнемо до таких особливих стосунків.

♦ Чому ж тоді стільки людей живуть у самотності, в пошуках, сподіваючись, але рідко знаходячи бажане?.. Можливо, ми шукаємо любов не там?

♦ Всупереч розповсюдженим уявленням, кохання – це результат долі чи вдачі. Воно не « приходить і не зникає», ми створюємо його, і у кожного з нас є здатність кохати і бути коханим, у кожного є здатність  створювати стосунки, головне в яких – кохання.

♦ Ось послухайте, як кохання змінило долю головної героїні роману П.Загребельного «Роксолана».

♦ Сцена із «Роксолани».

♦ Життя може бути таким, яким повинне бути, - наповненим радістю, дивами і любов’ю.

♦ Любов – це величезний дар в житті. Вона надає життю сенс. Саме завдяки любові варто жити.

♦ Справжня любов не може бути тільки фізичною. Щоб любити по-справжньому, необхідно розуміти людину, піклуватися про її благополуччя. Це зрозуміли і герої п’єси Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі  виїсть».

♦ Сцена з п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть».

♦ Золоте правило любові – якщо хочеш, щоб тебе любили, люби сам. Ми одержуємо від життя те, що віддаємо йому самі.

♦ Любити когось – значить піклуватися про нього, бути поряд, коли ти йому потрібний, допомагати йому, думати про нього і враховувати його потреби й бажання.

♦ Більшість проблем у світі виникає через те, що ми втрачаємо повагу – до себе, до інших людей, до життя. В  результаті у нас немає любові.

♦ Коли ви зрозумієте свою власну цінність, ви зможете почати розуміти цінність інших людей і поважати їх. Насамперед треба навчитися поважати себе.

♦ Який талановитий наш народ! Як уміє він оспівати кохання! І не тільки високим  поетичним стилем, а й з гумором, дотепно, як у п’єсі І.Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».

♦ Сцена зі «Сватання на Гончарівці».

♦ Справжнє кохання беззастережне. воно нічого не вимагає взамін. Інакше це не кохання. Послухайте легенду про ніжне і трепетне кохання Купідона і Психеї.

♦ Матері Купідона Венері прийшлася не до душі неземна краса земної дівчини. І  Венера  наказала синові покарати смертну, але замість цього Купідон закохався в Психею і зробив її своєю дружиною. Але так як людям не можна було дивитися на богів, Психея не знала, як виглядає її чоловік.

♦ Психея була щаслива до тих пір, доки її сестри не переконали дівчину прослідкувати за чоловіком  і нарешті побачити його. Купідон розізлився за непослух на Психею і покинув дівчину, а разом з нею зникли і чудовий палац, в якому вони жили, і прекрасні чарівні сади. Психея залишилася самотньою і дуже страждала без коханого.

♦ Щоб розшукати Купідона, вона пішла у храм Венери й звернулася за допомогою до матері коханого. Але Венера, яка не любила Психеї, вирішила скористатися нагодою і погубити дівчину. Обіцяючи в нагороду розповісти, де шукати Купідона, Венера давала Психеї завдання. які неможливо було виконати: одне складніше за інше. Заради коханого Купідона Психея була готова на все!

♦ Останнім завданням для Психеї було доставити в пекло Ящик Пандори, в якому знаходилася краса дружини Плутона. За час подорожі Психея не один раз була на краю загибелі, але за жодних умов вона не повинна була відчиняти Ящик Пандори.

♦ Та цікавість перемогла обережність, і Психея відчинила його. Але замість належної краси хитра Венера заховала в Ящик Пандори мертвий сон, який і здолав Психею, покаравши за цікавість. Купідон знайшов свою кохану мертвою на землі. Він пробачив її і зняв з неї мертвий сон. А боги, захоплені силою кохання Психеї, зробили її богинею.

♦ Щоб дійсно когось любити, треба любити його за те, хто він є. а не за те, як він виглядає.

♦ Пісня  «Я верю» .

♦ Кожен із нас припускається помилок, і якщо ти хочеш, щоб інші тебе пробачили, треба бути готовим пробачити їх також, як спробували це зробити герої оповідання І Буніна «Темні алеї».

♦ Сцена з оповідання І Буніна «Темні алеї».

♦ Кохання не буває нерухомим, воно схоже на рослину, яка росте й цвіте, або в’яне й помирає. все залежить від того, що ми робимо з коханням.

♦ Кожна людина на Землі повинна шукати собі пару, свою половинку для гармонійного, щасливого  життя.

♦ Існує така християнська легенда: «Коли Бог створив світ, він узяв горіх, розломив його і кинув між людей. Відтоді кожен шукає свою половинку. Коли знаходить ту саму, щасливі в парі весь вік. А коли намагається заволодіти чужою – щасливим не буде. Як не стали щасливими герої п’єси Карпенка –Карого «Мартин Боруля».

 ♦ Сцена з п’єси Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

♦ А любов починається з подиву-подиху,

А любов – наче сяйво в імлі.

А любов починається з першого погляду,

А любов не кінчається на землі.

♦ А як виразити своє кохання? Якщо вам бракує слів, подаруйте квіти. Вони все скажуть замість вас.

♦ У кожній квітці своя чарівність. Так само, як у кожній дівчині. Треба лише вміти бачити. Треба вміти  дивитися. Якщо ви переконані, що володієте цим даром, тоді не могли не помітити, що в кожній дівчині є своя неповторність.

♦ Думаю, що не тільки зовнішність є джерелом краси і може викликати захоплення, але й внутрішній світ людини – її думки, почуття, емоції – відображають красу.

♦ Побачити дівочу вроду можна і в танці.

♦ Танець 10-А класу.

♦ Любов – це одне з найпрекрасніших почуттів людини. Найрозумніше, чого досягла людина, - це уміння любити, поклонятися красі людини, яку кохаєш. Від любові народжується все прекрасне на землі.

♦ Іноді кохання переживає людину і залишається яскравим прикладом нащадкам на віки, як стала прикладом історія, розказана В.Гюго в романі «Собор Паризької Богоматері».

♦ Справжньому коханню не страшні ніякі випробування. Але кохати треба вміти. А щоб щось уміти, треба вчитися. Отже, виходить, що любити також  треба вчитися.

♦ Кохання базується на взаємній повазі, моральній чистоті і правдивості, вірності й щирості. І таких принципів у стосунках між людьми необхідно дотримуватись завжди, і в наш час, і в часи «Наталки-Полтавки»  Котляревського.

♦ Сцена з п’єси І.Котляревського «Наталка-Полтавка».

♦ Кохання – це джерело життя, це те, що змушує світ обертатися. Кохання – це те, що водить сонце і світила, як говорив Данте Аліг’єрі в безсмертній «Божественній комедії».

♦ Чарівна пора юності, пора пізнання самих себе і довкілля. Час, коли майже до кожного приходить перше кохання. І з ним пов’язані не тільки перші неповторні переживання, а й гіркі та болючі розчарування.

♦ Здається, все просто. Кохання облагороджує нас, приносить щастя. але... Якби було тільки так! Якби не існувала, не завдавала нам мук нерозділена любов. як завдала вона страждань героям п’єси І.Карпенка-Карого «Наймичка».

♦ Сцена  з «Наймички» Карпенка-Карого.

♦ Справжнє кохання починається тоді, коли людина зрозуміє, що насолода давати вища. ніж насолода брати.  Отже, потрібно бути доброзичливим до людини, яку покохав, незважаючи ні на що! Чи зрозуміли це герої п’єси О.Коломійця «Дикий ангел»?.

♦ Сцена з твору «Дикий ангел».

♦ Отроцтво і юність – непроста пора. не так просто змиритися з тим, що ти такий, як є, - ні талановитий, ні багатий, ні красивий. І тобі потрібно навчитися любити себе самого такого. Адже ключ до щастя – у прямому ставленні до себе, до життя, до навколишніх.

♦ Усе, що вам потрібно, - це повірити в себе, полюбити себе, і тоді люди будуть любити вас.

   Ми маємо навчитись любити одне одного, щоб на схилі літ згадувати молодість не так, як це робили баба Палажка і баба Параска – героїні Нечуя-Левицького.

♦ Інсценізація оповідання «Баба Палажка і баба Параска» Нечуя-Левицького.

В ім’я Хіба в житті не можна обійтись без любові? Адже найчастіше вона завдає людям клопіт, призводить до розчарування. В ім’я коханого чи коханої людина прагне стати чистішою морально, в  ім’я любові вона здійснює подвиги, а не намагається обдурити чи перехитрити когось, як зробив це великий комбінатор Остап Бендер із  «Дванадцяти стільців» Ільфа і Петрова.

♦ Сцена з твору «Дванадцять стільців».

♦ Зазвичай потреба у коханні властива людині в юності, коли ми прагнемо такої любові, яка б поглинула нас із головою і тривала все життя.

♦ Любов – це джерело енергії та моральної сили. Даруйте свою любов людям і вона повернеться до вас сторицею. Знайдіть у цьому світі свою половинку і будьте щасливими.

♦ Пісня «Ми бажаємо щастя вам».

♦ Нехай любов і доброта живуть у ваших серцях!

♦ Будьмо щедрі на добро, а криниця доброти наших сердець хай буде невичерпною!

♦ Минуще все, любов лиш вічна.

Міліють ріки, душі і слова.

І лиш вона пронизує сторіччя,

Перецвітає й знову ожива.

♦ Кохання нам покращує життя, -

Цю істину з нас кожен пам’ятає.

Кохання – це щасливе майбуття.

Нема кохання, то й життя немає.

♦ Кохайте, люди, будьте чарівні,

Де б не жили, в якому краї.

Найкращими хай будуть на землі

Три слова» «Я тебе кохаю!»

♦ Тож не старійте, будьте молоді,

Кохання хай сія у кожнім слові.

Хай ранок починається у вас

Із поцілунку, радості, любові.

♦ У всіх хай будуть квіти на столі,

І усмішка хай буде не остання.

Хай завжди на усій нашій землі

Благословенним буде День кохання!

♦ Вальс 10-Б клас