НАЙМЕНША У СВІТІ КНИЖКА

   Ще в давні часи були відомі книги велетні і книги-ліліпути. Так, в Єгипті робилися такі великі фоліанти, що їх возили на верблюдах, бо людині такий вантаж був не під силу. Книги писалися на папірусі і коші, пергаменті та дереві, на глиняних плитках і шовку.Для цього вживалися різні фарби, порошкоподібні срібло і золото, перламутр, перли, бірюза, лазурит, корали та ін.

    Один з найстаріших зразків письма, що дійшов до наших днів,  -  папірус Пріссі. Йому близько 6000 років. До речі, він  починається такими, дивно цікавими словами: «На жаль, світ зараз не такий, яким був раніше. Кожен хоче писати книги, а діти не слухаються батьків ».Книги-велетні і книги-ліліпути зберігаються в музеях багатьох країн. Багато хто з них мають цікаві долі, тісно переплітаються з історіями тих чи інших держав і націй.

   У Єреванському Матенадарані  -  одному з найбільших у світі сховищ стародавніх книг -  зберігається найбільший у світі рукописний пам'ятник на старий вірменській мові.  Цій книзі-велетню виповнилося  765 років. На її виготовлення витрачено близько 700 телячих шкур. Вона містить 200 творів старовіменскої, грецької та інших літератур. На одній зі сторінок є й «Біографія» цієї унікальної книги, де сказано, що вона була замовлена багатим вірменським книголюбом Аствацатуров Бабердці. Переписував її три роки (з 1201 по 1204 рік) Вардан Карнеці.У книзі йдеться, що в 1204 році сельджуки вбили її власника і вкрали книгу. Тоді вірмени різних місць зібрали 4000 драхм і викупили книгу. Близько 700 років цей фоліант зберігався в одному з монастирів. А коли почалася перша світова війна, вірмени, рятуючись від турецьких погромів, розрізали двухпудову книгу на дві частини і забрали в різні боки. Через деякий час одна половина повернулася в Єреван. Іншу половину біженцізакопали, щоб не потрапила в руки ворога. У 1921 році її знайшли, але не всю. З цієї половини 624 листа повернулися до Вірменії, а 17  - потрапили до Італії і нині зберігаються у Венеції.У Матенадаране на розкритій сторінці цієї величезної книги лежить найменша  книга сховища  -  розміром приблизно з сірникову коробку. Вона теж рукописна. Складається з 104 тонких пергаментних аркушів і разом з обкладинкою важить 19 грамів. Дослідники читають її за допомогою збільшувальних скельць. Писав її каліграфічним почерком переписувач Огсент в 1434 році в Криму. За змістом  -  це довідник для укладачів календаря.

    Найменша у  Росії  друкована книга  -  «Байки Крилова»  -  зберігається в Ермітажі. Видано ще до революції. Її формат 13x22 міліметри  -  це величина звичайної поштової марки. Після неї йде книжечка-малятко, що зберігається у фондах Запорізького краєзнавчого музею. Це вірші Адама Міцкевича польською мовою. Формат книги  -  19x29 міліметрів. Товщина  –1 сантиметр. Видано в 1898 році у ВаршавіЯкі ж самі маленькі книги є за  кордоном? Довгий час самої маленької книгою в світі вважалася книга, видана в Італії. Її розміри 6x10, 5 міліметра. У ній надруковано маловідомий лист Галілея своєї коханої..

    Спробував і я свої сили в «друкованій» справі. При цьому не застосовував ніяких новітніх Засобів сучасної техніки, крім мікроскопа. Зупинився на «Кобзареві» Тараса Григоровича Шевченка.Чотири місяці наполегливої щоденної праці вечора-  і книга готова.  Площа її обкладинки  -  0,6 квадратного міліметра. Це майже в 19 разів менше самої маленької японської книги. На торці сірника можна розмістити сім подібних «Кобзарів», а в маковому зерні  -  три. Книгу легко протягнути крізь вушко голки або заховати в віях. Вищезазначені «Байки Крилова», щозберігаються в Ермітажі,  -  в 447 раз, італійська книга-ліліпут  -  в 105 раз, французька  -  в 70 разів, а німецька «Біблія»  -  в 41 разів більше цього «Кобзаря».Незважаючи на мікроскопічну величину, на сторінках «Кобзаря» ніде не порушена архітектура віршів, немає жодного перенесення рядка. Товщина букв в середньому 0,0035 міліметра. Звичайною  павутиною легко закрити рядок. У книзі  -  12 сторінок, на кожній  -  8 віршованих рядків. Дві сторінки  -  з ілюстраціями: портрет Т. Г. Шевченка та копія малюнка «Батькова хата». Сторінка книги вдвічі тонша за цигарковий папер. Друкований текст на кожній сторінці займає місце менше 0,5 квадратного міліметра. Книжка зшита павутинкою звичайною, так як всі інші матеріали (нитки, волосся і т. п.) для цього занадто грубі. Обкладинка виготовлена з пелюсткибезсмертника золотисто-жовтого кольору і прикрашена з обох сторін золотими смужками.Сторінки «Кобзаря» можна перегортати лише кінчиком загостреного волоса, а читати його можна тільки під мікроскопом.Книга демонструвалася на Всесвітній виставці ЕКСПО-67 в Монреалі в День Української РСР. М. С. Сядристий 1969 р.