Поради від соціального педагога

                        Агресія та насилля у підлітків

Сім'я - це первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.

          Майбутнє кожної людини і людства в цілому потенційно залежить від підростаючого покоління, тому забезпечення прав дітей та їх правовий захист безумовно є основним завданням сучасності, у вирішенні якої має бути зацікавленим все світове співтовариство.

Дуже часто дорослі і не замислюються, що своїми вчинками дискримінують права дитини, тому і дітям і дорослим буде корисним знати, в яких випадках права дитини порушуються, здійснено насилля, які види насилля бувають тощо.

Дитину залякували, якщо:

• Їй вселяли страх за допомогою дій, жестів, поглядів,

• Використовували для залякування свій зріст, вік;

• На неї кричали;

• Їй загрожували насиллям по відношенню до інших (батькам дитини, друзям, тваринам та ін.).

До жорстокого ставлення також відноситься використання при цьому громадських інститутів:

• Релігійною організацією,

• Судом,

• Міліцією,

• Школою,

• Спецшколою для дітей,

• Притулком,

• Родичами,

• Психіатричною лікарнею і т.д.

До дитини дорослі відносяться жорстоко, якщо використовують при цьому свої привілеї:

• Обходяться з дитиною як з підлеглим чи слугою;

• Дитину перебивають під час розмови.

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Треба пам’ятати, що жорстока поведінка дорослих породжує жорстоку поведінку дітей. Тому в нашому суспільстві часто зустрічаються випадки жорстокого поводження між однолітками.

Які батьки, такі і діти, бо яблуко від яблуні не далеко падає. Шановні батьки, за вчинки своїх дітей відповідайте самі і не перекладайте відповідальність на вчителя, вихователя чи ще будь-кого.

За даними правозахисників, найчастіше діти говорять, що страждають від образ та побиття, а вчителі кажуть, що часто помічають приниження учнів один одним. Також діти зазначають, що агресорами в школі часто виступають декілька учнів разом. Проблеми насильства, мабуть, однакові для шкіл усього світу, але підходи і рівень їх вирішення різні.

 «Одна група підлітків – вихідці з сім`ї середнього статку, зовні благополучної. Діти з цих родин спрямовують агресію проти віртуальних образників. Основний інтерес такого підлітка – комп'ютерні ігри, фільми з сценами насильства, віртуальні погоні, агресивна музика. Для іншої групи неповнолітніх агресорів характерним є те, що підлітки виховувалися у сім'ях з негативним соціально-психологічним кліматом – недбайливим або ворожим ставленням з боку батьків. У таких родинах застосовувались покарання у формі побиття, депривації, нехтування вітальними потребами. Часто саме в неблагополучних родинах діти отримали перший досвід насильства і згодом почали переносити його на однолітків чи менших за віком дітей.

Тож, шановні батьки, придивіться уважніше до своїх дітей, до їхніх інтересів. Дізнайтесь, чи відчуває ваша  дитина себе комфортно серед своїх однолітків. Цікавтесь справами ваших дітей, не зважаючи на вашу неймовірну зайнятість.

Оскільки ситуація насильства в школі за своїми характеристиками є різновидом небезпечної інтенсивної тривалої стресової ситуації, то вона має серйозні психологічні наслідки.

Сьогодні насильство у навчальних закладах — явище досить розповсюджене, але більшість шкіл його замовчують. Це призводить до того, що проблема «вибухає» рецидивами: це суїцидальність серед дітей, це побиття та інші випадки, які ми регулярно бачимо з екранів наших телевізорів,

Ставлення до дітей - міра духовної гідності людини.

Шановні дорослі, ми з вами повинні розуміти усю повноту своєї відповідальності, переглянути своє ставлення до дітей,  і тоді діти зможуть відстоювати свої права та належно оцінять вчинки своїх батьків.

 Анкета вивчення актуальності проблеми насильства в суспільстві та учнівському середовищі.

Серед учнів 4-А, 4-Б, 4-В, 5-Б, 7-А, 7-Б класів у листопаді 2013 року було проведено дослідження з метою вивчення актуальності проблеми насильства над дітьми. В опитуванні взяло 123 учня.

Всі учні, які брали участь у анкетуванні, вважають, що існує проблема насильства в суспільстві. Найпоширенішим типом насильства – є насильство між ровесниками в учнівському середовищі та насильство старших над дітьми. У більшості учнів у класі не існує насильства та проявів жорстокості сім’ї. Основними причинами виникнення насильства в сім’ї учні називають конфлікт між членами родини. Більшість дітей в класі не переживали насилля взагалі, декілька учнів переживали фізичне та психологічне насилля в учнівському середовищі. При вчиненні над учнями насилля вони відчували образу та ненависть до кривдника. Більшість учнів у класі не чинили насилля над іншими. Лише декілька учнів зможуть дозволити собі висловити власну думку в присутності батьків, майже всі учні класу впевнені, що їхні батьки зможуть захистити їх, якщо буде вчинено насилля з боку інших осіб. Майже всі учні знають, в які інстанції слід звертатися, у випадку жорстокого ставлення дот них з боку будь – кого, але найвагомішою причиною відсутності звернень дітей стосовно жорстокого поводження  -є невпевненість у можливості отримання допомоги. Більшість учнів впевнені, що зможуть отримати  розуміння та допомогу,  якщо насилля станеться в їхній сім’ї, від родичів та друзів.

Рекомендації вчителям щодо роботи з дітьми.

• Хваліть дітей за хорошу поведінку так само, як ви вказуєте на їх помилки – так можна  виховати у дитини почуття відповідальності і слухняності.
• Розмовляйте з дітьми тоном поваги і співробітництва.
• Старайтеся уникати пустих погроз, демонструйте своє бажання мирно розв’язувати проблеми.
• Пам’ятайте, що ви є для дитини зразком правильної поведінки.
• Залучайте дитину до процесу прийняття рішення.
• Систематично проводьте бесіди з проблеми насильства над дітьми.
• Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.
• Перш за все дитині треба пояснити негативну сторону її вчинку і пояснити так, щоб, не дивлячись на вік, вона зрозуміла і зробила правильні висновки.

Поради для батьків

1. Приймайте дитину такою, яка вона є;
2. Висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;
3. Розширюйте кругозір дитини;
4. Включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;
5. Ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.
6. Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.
7. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.
8. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпеливими до маленьких та хворих дітей.
9. Не надавайте надто великого значення заохоченням та покаранням. В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.
10. Обирайте виховання без побиття та крику. На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Поради для батьків від соціального педагога

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

        4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

        5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

        6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

        7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

        8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

        9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

        10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

        11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

        12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини

        13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного. 

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

        15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

        16. Учіть підлітка:

 • цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

 • правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

 • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

        17. Виховуйте:

 • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

        18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

        19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

        20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

        21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

       22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

        23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

        24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

        25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним».

        26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

        27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

        28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася. 

Якою ви повинні відпускати дитину

до школи

—                Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.

—                Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

Що повинно бути у портфелі: 

—     Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.

— У портфелі мають бути акуратно складені речі,  потрібні для занять на цей день.

—     Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.

—     Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.

—          Олівці, ручки покладіть у пенал.

—          Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до

       навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого. 

Пам'ятка для батьків

«Виконуємо домашнє завдання»

       1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.

       2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.

       3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.

       4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.

       5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.

       6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.

       7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.

       8. Виконує роботу.

       9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.

       10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.

       11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.

«Як спілкуватися з дитиною» 

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.

8. Схвалення взагалі (у цілому).

9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

17. Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.