Сценарій літературного вечора
                                         «Через віки – з любов’ю»
( На фоні музики Бетховена «Місячна соната»)
  ♦Любити людину _ це велике щастя і відповідальність, це постійне очікування та жертовність, це безмежне розуміння  та розуміння та бажання принести коханим трепетну мить радості.

  ♦Любов – не кара, але й не гра
Вона не квітка, що зів’яне швидко.
Любов – це дар. І Бог сам вибира,
Хто заслужив оце пізнати диво.

  ♦Вальс – це танець закоханих. Тож полюбуйтесь і ви. 
(Пари танцюють вальс)

  ♦Ось уже 17 сторіч закохані всього світу відзначають найромантичніше свято року – День Святого Валентина. Цей день називають днем закоханих.

  ♦Цього дня навіть повітря сповнене коханням. Амури поспішають поєднати пари, почуття яких перевірені часом, і допомагають зустрітися половинкам, які загубилися серед юрби..

  ♦   А   з чого, власне, все розпочалося?
Мудрець повідав істину людині:
«Кохання й миле серце – річ одна,
Як душі мудрі з розумом єдині,
Отак і їх ніщо не розєдна».

  ♦Існують різні версії походження свята закоханих. Одна стародавня легенда свідчить, що ще у ІІІ ст. молодий римський священик на ім’я Валентин таємно вінчав закоханих, порушивши імператорський наказ, що забороняв чоловікам одружуватись, адже їх обов’язок – бути хоробрими воїнами. За цей злочин перед законом імператор наказав кинути молодого єпископа до в’язниці. Іронія долі чи черговий жарт Ерота, але саме тут він закохується у сліпу доньку наглядача.  

♦Кохання – гаряче, мов вогонь, і швидкоплинне, як спалах блискавиці, заполонило серця молодих людей. Воно народилося, спалахнуло і відразу вмерло, бо Валентина стратили. У день страти, 14 лютого, дівчина отримала від свого коханого листівку з однією короткою фразою: «Від Валентина».

  ♦Так і мандрують відтоді світом «валентинки» - послання закоханих. Ось чому щороку закохані відзначають цей день як свято кохання, віддаючи належну шану своєму заступникові.

  ♦Найсильніше людське почуття – кохання. А лірика для того й існує, щоб передавати різні відтінки кохання, заради якого людина і народжується. І ніякий технічний прогрес, наукові винаходи не замінять цього почуття, втративши здатність до якого людство неминуче прийде до катастрофи.
  
   ♦Сьогодні ми будемо вчитись любові у чудових поетів, драматургів і письменників.

  ♦Вірш «Згаси мій зір, я все ж тебе знайду...»

  ♦Вірш «Розкажу тобі думку таємну...»

  ♦Але як зрозуміти, що це справді прийшла любов? Чи можна бути впевненим, що це справжнє почуття? І де гарантія, що наступного року на День Святого Валентина не захочеться надіслати «валентинку» іншій людині? Хто дасть відповідь на ці численні запитання, що виникають у юнаків та дівчат? Можливо, час..., життєвий досвід... і головне, серце...?! А можливо, підкажуть нам літературні герої.

  ♦ «Життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте на кам’янистому грунті», - стверджує індійська народна мудрість. І, можливо, тому кожне покоління намагається розкрити вічну таємницю кохання...

  ♦Про кохання написано багато. Адже це таке почуття, коли завмирає серце, тремтить душа, хочеться писати вірші і співати. Ось послухайте легенду.

   ♦ Жив на світі скульптор, який був зовсім байдужим до жінок. Фактично він їх не любив. І ось він вирізьбив скульптуру морської богині Галатеї. Фігура була настільки прекрасною, що Пігмаліон закохався у витвір власних рук. Він дарував статуї коштовні речі, милувався нею, наче живою. Нарешті, благає богиню кохання Афродіту, щоб та оживила Галатею. Афродіта змилувалася над колись байдужим до жінок Пігмаліоном, і вдихнула в мармурову фігуру життя. Одухотворена Галатея стала прекрасною жінкою і щасливою дружиною Пігмаліона. З того часу чоловіків, які формують кращі якості у своїх подруг, називають Пігмаліонами. 

    ♦ Класичним взірцем такої пари є герої драми Бернарда Шоу «Пігмаліон» - Еліза Дулітл і Генріх Хіггінс.

     ♦   Сцена з драми Б. Шоу «Пігмаліон».

♦Кохання живе  в душі  людини доти, доки б’ється її серце...

  ♦Вірш «Приходь до мене. Я сьогодні сам»

  ♦Вірш «Я так тебе люблю...»

  ♦Що робити, коли вже нема сили таїти кохання в своєму серці? Можливо, піти слідами Тетяни Ларіної?

  ♦Сцена з роману О.С.Пушкіна «Євгеній Онєгін».

  ♦14 лютого люди різного віку надсилають своїм коханим, рідним та друзям «валентинки». До речі, на романтичному посланні не вказують свого імені – воно має залишитися таємницею.

  ♦Зі святом закоханих пов’язують цікавий звичай. У ХІІІ – ХIV ст. в Європі влаштовували незвичайну лотерею. Молоді чоловіки витягували з великої спеціальної коробки маленькі папірці, на яких були написані імена дівчат. Відтепер молодий чоловік на весь рік або на час свята ставав кавалером молодої жінки чи дівчини, папірець з ім’ям якої йому дістався. Згодом, завдяки лотереї, молоді люди ставали парою й дарували в цей день одне одному подарунки.

  ♦В Англії, наприклад, День Святого Валентина почали святкувати в XV ст. У цей день люди звертали увагу на деякі прикмети. Вважалося, що перша людина протилежної статі, яку зустрічали вранці 14 лютого, мала стати справжнім коханням.

  ♦Наприкінці XVI ст. набув популярності інший звичай – надсилати романтичні послання коханій людині. Спочатку це були прості саморобні листівки, та вже 1800 року з’явилися перші комерційні листівки. Відтоді щороку в середині лютого поштові відділення світу були просто завалені «валентиками».

  ♦Найдавніша «валентинка» зберігається в Британському музеї в Лондоні. Ця листівка підписана герцогом Орлеанським Чарльзом 1415 року. Водночас він ув’язнений  і таємно відправив послання – кохання своїй дружині.

  ♦Найпопулярнішими квітами під час свята стають червоні троянди – символ кохання і любовного роману.

  ♦Пісня «Червоні троянди»
  ♦Вірш «Зійди до мене зіркою із неба»

  ♦Як не пройти мимо кохання? Як не допустити, щоб пройшли й не помітили тебе? Треба просто вірити, що справжня любов чекає кожного, як вірила в це героїня роману Л.Толстого «Війна і мир» Наташа Ростова.

  ♦Сцена з роману Л.Толстого «Війна і мир».

  ♦В Азії є гора Любові, з якою пов’язано багато легенд. Ось одна з них. Якось молодий пастух і князівна покохали одне одного й утекли з дому. Старий князь послав за ними слуг. Закохані піднялися на гору Любові. Слуги їх наздогнали... І тоді пастух сказав: «Давай я стрибну першим». «Ні, - сказала князівна, - я тоді помру від мук... І князівна першою кинулася вниз. Пастух подивився на її неживе тіло і спустився з гори Любові. Він злякався, бо, мабуть, кохав не по-справжньому.

  ♦Кохання – незбагненне почуття. На жаль, іноді трапляється так, що воно наділяє своєю милістю двох, а потім зникає. Обставини життя виявляються сильнішими. І з часом розумієш: «дякую за те, що це почуття було».

        ♦Поети стверджують, що не буває нещасливого кохання. Це завжди щастя т
      та насолода. 

  ♦Вірш «Не пиши, не жди і не зови мене...»

  ♦Вірш «Щаслива тим уже, що ти живеш...»

  ♦Усяке сильне переживання відображається у слові. І це не дивно, адже саме   кохання надає людині сили.

  ♦Ми насолоджуємося творами поетів та письменників різних часів і відчуваємо, наскільки різноманітним буває це почуття. Для одного це сором’язлива та боязка любов, для іншого – сильна пристрасть, що заполонила душу. І слова кохання теж лунають по-різному.

  ♦Література вчить нас розпізнавати справжнє кохання від підробки, як безсмертне творіння М.Старицького «За двома зайцями».

  ♦Сцена із твору М.Старицького «За двома зайцями».

   ♦Самозакохані чоловіки, на зразок Голохвостого, як бачимо, можуть завдати багато прикрощів нам, дівчатам. Але ж і серед нас трапляються «штучки»! 

  ♦Неможливо перерахувати все, що дарують закохані одне одному: це і цукерки, і парфуми, і море квітів. А головній героїні Оксані із «Ночі перед Різдвом» М.Гоголя захотілося подарунка особливого – черевичків самої цариці.

  ♦Сцена з оповідання М.Гоголя «Ніч перед Різдвом».

  ♦Ось послухайте, що розкаже нам антична легенда. Грецька богиня кохання і краси Афродіта, кваплячись до свого коханого Адоніса, наступила на кущ білих троянд. Божественна кров Афродіти зафарбувала білі троянди, зробивши їх символом закоханих.

  ♦Романтичний танець.

  ♦Вірш «Прийми, любов, моє вітання...»

  ♦Кохання може бути не тільки ніжним і трепетним, а й пристрасним, жагучим і романтично жорстоким, як у іспанської циганки Кармен із однойменної новели П.Меріме.

  ♦Танець Кармен.
  ♦Сцена з новели П.Меріме «Кармен».

  ♦Вже півтора століття людство ридає над трагічною долею Кармен, віддавши данину цьому класичному твору! Ми, все-таки, сумувати не будемо. Адже на будь-яку подію можна подивитись з гумором, навіть на трагедію Шекспіра «Отелло». Ми зберегли традиції шекспірівського театру, де жіночі ролі виконували чоловіки.

  ♦Сцена з трагедії Шекспіра «Отелло» на новий лад.

  ♦Вивчаючи літературні твори в школі, нам інколи хочеться щось змінити в долі головних героїв, які заслуговують на краще. Спробуємо це зробити сьогодні з героями роману В.Гюго «Собор Паризької Богоматері».

  ♦Сцена з роману В.Гюго «Собор Паризької Богоматері» 
  ♦Швидко плине час. Сторіччя за сторіччям. Разом із ним змінюємось і ми. А що ж кохання? Можливо, воно вже не існує, - іноді подумає хтось. І хочеться тоді скрикнути: «Ні, й ще раз ні! Любов жива і ніколи не зникає, доки існує життя. Адже кохання і є життя».

  ♦І цей день, День Святого Валентина – це свято здійснення найпотаємніших мрій. Ідіть назустріч коханню – і ви обов’язково зустрінете свою половинку. А якщо ви чекаєте на казкового принца чи принцесу – повірте у диво і казка стане реальністю, як стала реальністю для Ассоль із повісті О.Гріна «Пурпурові вітрила».
  ♦Сцена з повісті О.Гріна «Пурпурові вітрила».
  ♦Кохайте і будьте коханими! Хай сувенірні сердечка – «валентинки» заронять у ваші серця вогники найсвітлішого почуття. Щасти вам у коханні!

  ♦Пісня «Валентинов день». 
                                                   2004 рік                        
                       Підготувала вчитель світової літератури
                                  Ліференко Людмила Іванівна
                         
                             Відділ освіти Валківської райдержадміністрації
                            Валківський ліцей ім. Олександра Масельського
                              Валківської районної ради Харківської області