Упровадження моніторингових процедур у діяльність учителя зарубіжної літератури

Клімова С.В.

Модуль 1. Компетентність вчителя зарубіжної літератури щодо моніторингу якості освіти як обов’язкова умова успішності його професійної діяльності

Сучасні соціально-економічні та політичні зміни стали передумовою реформування національної системи освіти. Основною соціальною вимогою українського суспільства є потреба в якості шкільної освіти. Якість освіти — це затребуваність отриманих знань у конкретних умовах їх застосування для досягнення конкретної мети та підвищення рівня життя. У широкому розумінні якість освіти розглядають як збалансовану відповідність процесу, результату і самої освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти; у вузькому – як перелік вимог до особистості, освітнього середовища й системи освіти, що реалізує їх на певних етапах навчання людини, якому відповідає певна сукупність показників.

Для навчальних закладів важливою є характеристика відповідності їхньої діяльності вимогам державного освітнього стандарту і навчальних програм, можливість порівняти одержані власні результати з даними інших навчальних закладів і зробити належні висновки тощо.

Кращий спосіб виміряти ефективність процесу навчання – це визначити співвідношення, що враховує вміння та знання учнів, одержати дані про зміну цього співвідношення за певний період часу. У цьому випадку перевага віддається тим даним за результатами моніторингу, які показують рівень зростання навчальних показників, а не простий розподіл балів у даний момент часу.

Таким чином, однією із складових діяльності сучасного вчителя зарубіжної літератури є його уміння відстежувати показники якості освіти засобами моніторингу.

У довідковій літературі компетентність визначається як сукупність знань, необхідних для ефективної професійної діяльності; особливий тип організації знань і досвіду, що забезпечує здатність до прийняття ефективних рішень.

Проблему розвитку професійної компетентності педагогічних працівників досліджували В. Бондар, Г. Єльникова, І. Жерносек, Л. Калініна, В. Маслов, О. Мармаза, Є. Тонконога та інші.

Б. Гершунський визначав професійну компетентність як рівень професійної освіти, досвід та індивідуальні здібності людини, її мотивовані прагнення до безперервної освіти та самовдосконалення, творче і відповідальне ставлення до справи.

Бути компетентним – означає вміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід, забезпечувати систему компетенцій, інтегрувати та вирішувати різні навчально-виховні й педагогічні завдання.

Одним із таких умінь є компетентність вчителя у здійсненні моніторингових досліджень якості освіти.

Моніторинг якості освіти розглядається з одного боку як комплекс процедур щодо спостереження, поточного оцінювання перетворень керованого об’єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об’єкта (Г. Єльникова), з іншого – як система збору, зберігання та розповсюдження інформації про будь-яку систему або окремі її елементи, що орієнтована на інформаційне забезпечення управління даної системи та дозволяє судити про її стан у будь-який момент часу й надавати можливість прогнозування розвитку (О. Майоров).

Технологію моніторингу розглядають у свої працях Т. Лукіна, О. Ляшенко, О. Майоров та ін.

Під компетентністю вчителя зарубіжної літератури щодо моніторингу якості освіти вважається компетентність педагога щодо здійснення моніторингових процедур у своїй діяльності.

Модуль 2 . Якість освіти як категорія, що дозволяє отримати вичерпні знання про стан освіти. Моніторинг як комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання, перетворень в освітній системі

Національна стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року одним із основних завдань називає забезпечення системного підвищення якості освіти на інноваційній основі, сучасного психолого-педагогічного та науково-методичного супроводження навчально-виховного процесу.

Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпечення якості освіти спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства і держави, про що наголошується в Національній доктрині розвитку освіти.

Якість освіти стала категорією, що визначає сучасну державну політику більшості держав світу, які розглядають її як необхідну умову якості життя та якості людини.

Якість освіти вивчає квалітологія – триєдина наука, що об’єднує теорію якості, теорію оцінювання якості (кваліметрію) і теорію управління якістю.

Якість загальної середньої освіти (ЗСО) – певна збалансована відповідність загальної середньої освіти численним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, які встановлюють для виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшування встановленої якості.

Якість ЗСО розглядають як єдність таких компонентів:

- якість навчального процесу як результату педагогічної діяльності;

- якість освітніх програм, навчальної літератури, підручників та посібників;

- якість професійної підготовки і кваліфікації педагогічних кадрів;

- якість ресурсного забезпечування та навчального середовища, у якому відбувається освітній процес (правового, фінансового, кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного);

- якість особистісних рис і здібностей учнів;

- якість державно-громадського управління системою загальної середньої освіти;

- результативність та розгалуженість інституту зовнішнього оцінювання якості загальної середньої освіти (національної системи моніторингу);

- якість проведення, інтерпретації результатів моніторингових досліджень у системі загальної середньої освіти;

- якість та ефективність державного управління загальною середньою освітою.

Етапи становлення моніторингу освіти

 В історичному аспекті Т.Лукіна виділяє такі етапи.

І етап. 30-50 рр. ХХ століття. Американська Асоціація педагогічної освіти за допомогою моніторингу дослідила рівень підготовки випускників 30 шкіл, їх ефективні риси (суспільна позиція та критичне мислення).

ІІ етап. 60-70-і рр. ХХ ст. Міжнародна асоціація з шкільної успішності започаткувала міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері освіти.

ІІІ етап. 80-90 рр. ХХ ст. Актуальними стають проблеми визначання рентабельності, організації ефективного управління ресурсами, оцінювання продуктивності забезпечування освітніх систем. Якість освіти стає політичною категорією.

ІV етап. Розпочався з 90 рр. ХХ ст. і ознаменувався спрямованістю на політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень.

Термін моніторинг пов’язаний з такими джерелами: monitor (від латинської) – попереджуючий, monitoring (від англійської) – контроль.
Узагальнюючи наукові інтерпретації поняття «освітній моніторинг» (Б. Бодряков, Н. Вербицька, Г. Єльнікова, Є. Заїка тощо), можемо зазначити, що його осмислено як форму організації, збору, обробки та розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує безперервне відстеження за її станом і прогнозування розвитку.

Вітчизняні науковці розуміють моніторинг як  комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання перетворень в освітній системі, а також спрямування цих перетворень на досягнення визначених параметрів розвитку досліджуваного об’єкта.

Моніторинг належить як до наукової, так і до практичної сфери діяльності. Він може розглядатися і як засіб дослідження реальності, і як засіб, що забезпечує управління своєчасною та якісною інформацією.

Найбільш поширене визначення цього поняття це "постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або первісним припущенням – спостереження, оцінювання й прогнозування стану довкілля у зв'язку з діяльністю людини" (словник іншомовних слів Л. Крисіної).

Отже, моніторинг за сутністю – це інформаційна система, за процесом – створення умов для прийняття управлінського рішення, за результативністю – технологія оцінювання поточного стану об'єкта управління, його регулювання та прогнозування подальшого розвитку.

Різновиди моніторингу
 У залежності від обсягу та масштабності проведення моніторингу розподіляють на рівні:
• Національний (державний моніторинг) – відстеження розвитку освіти в Україні;
• Регіональний (проведення моніторингу на території області, міста, району);
• Локальний (відбувається у межах закладу освіти).
На локальному рівні виокремлюємо такі його субрівні:
• адміністративний (директорський);
• педагогічний (дослідження професійної компетентності вчителя, рівень управління учнівським колективом);
• психологічний (психологічний клімат педагогічного та учнівського колективу, адаптація першокласників до школи, перехід учнів молодшої ланки в середню, професійна орієнтація учнів старшої школи);
• учнівський (навчальна діяльність зі шкільного предмету, рівень вихованості, самооцінка, емоційне ставлення до навчання, рейтинг навчальних предметів, соціометричний статус учня в учнівському колективі);
• комплексний (включає основні компоненти діяльності закладу освіти і спрямований на виявлення якості освіти).

 У науковій літературі описано різновиди моніторингу за різними ознаками. Найбільш поширеними є різновиди моніторингу за:
1. масштабом мети освіти (стратегічний, тактичний, оперативний);
2. етапами навчання (вхідний, проміжний, підсумковий);
3. часовою залежністю (поточний, попереджувальний, ретроспективний);
4. частотою процедур (разовий, періодичний, систематичний);
5. охопленням об’єктів відстеження (локальний, вибірковий, суцільний);
6. організаційними формами (індивідуальний, фронтальний, груповий);
7. формами об’єктно-суб’єктних відношень (зовнішній, самоаналіз, взаємоконтроль).
Функції моніторингу
Моніторинг як специфічний вид контролю спрямований на реалізацію таких функцій:
• аналітична – аналіз освітнього процесу на всіх рівнях його структурної організації, виявлення причинно-наслідкових зв’язків між умовами і результатами;
• діагностична – психолого-педагогічне вивчення навченості, розвитку учня, а також рівня професійної компетентності вчителя;
• оцінювальна – якісно-кількісна оцінка діяльності адміністрації школи, вчителя учня;
• коригувальна – дидактична корекція навчально-виховного процесу і психолого-педагогічна корекція особистої активності учасників процесу на шляху саморозвитку;
• орієнтувальна - спрямування педагогічного колективу на вирішення мети і завдань школи, усунення виявлених негативних рис чи явищ;
• інформаційна – інформування усіх учасників педагогічного процесу про позитивні результати проведеного моніторингу.
 Система моніторингу будується з використанням моделі:

Ціль – процес освіти - результат

Результат призначений для корекції процесу освіти. Освітній моніторинг можна віднести як до педагогічної, так і до управлінської категорії.

Модуль 3. Основні завдання моніторингу якості освіти

За Т.Лукіною завдання моніторингу в освіті можуть бути такими:
• визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації;
• вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;
• оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;
• оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;
• досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості;
• виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації);
• порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку.

 Перевага моніторингу перед традиційними методами збору інформації полягає в оптимізації діяльності вчителя української мови та літератури.

Основні завдання моніторингу діяльності вчителя зарубіжної літератури:
• виявлення та оцінювання реалізованих педагогічних дій;
• забезпечення зворотної інформації про відповідність фактичних результатів навчально-виховної діяльності та її кінцевих результатів;
• виявлення причин і чинників невідповідності запланованих і фактичних результатів;
• дослідження якості навчальних досягнень учнів;

• виявлення факторів, що впливають на якість та результативність навчання.

Напрями моніторингу розглядаються на основі складових: моніторингу умов (організації діяльності учнів на уроках зарубіжної літератури), освітніх процесів та їх результатів.

1. Моніторинг умов (організації діяльності учнів на уроках української мови та літератури)

Важливим завданням моніторингу є вивчення внутрішніх умов-факторів, що впливають на процеси навчання, виховання та розвитку школярів, серед яких:

• матеріальна база;
•  рівень санітарно-гігієнічного стану школи;
• рівень координації, узгодженості, взаємодії;
• наявність інновацій.

При цьому зовнішніми факторами можуть бути:

• робота з:

• батьками;
•  громадськістю;
• соціально-культурними та освітніми центрами;

• вплив природного середовища.

2. Моніторинг освітніх процесів.

У цьому випадку під освітніми процесами розуміють здійснення навчально-виховної діяльності з зарубіжної літератури.

У якості інструментарію доцільно використовувати факторно-критеріальні моделі.

Факторно-критеріальне моделювання полягає в створенні факторно-критеріальної моделі об’єкта дослідження, що дозволяє провести її оцінку за визначеними факторами та критеріями.

Одним із прикладів є факторно-критеріальна модель оцінки якості роботи з обдарованими учнями.

Кваліметрична модель оцінки якості роботи з обдарованими учнями

Алгоритм здійснення моніторингу якості освіти можна представити таким чином:

• цілепокладання, мотивація респондентів на досягнення поставлених цілей;

• організація діяльності, контроль організації діяльності;

• надання інструментарію та збір інформації (маркетинг, моніторинг якості освіти);

• корекція й регулювання діяльності;

• проблемно-орієнтований аналіз інформації;

• прогнозування наступних досліджень;

• методичні рекомендації.

Учитель може пропонувати учням самостійно відстежувати результати власної діяльності, використовуючи карти самоконтролю досягнень.

Карта відстеження навчальних  досягнень учня ______класу в І семестрі
Предмет: зарубіжна література
 

В організації та проведенні моніторингу важливо вирішити такі проблеми:
1. Які показники діяльності є важливими для отримання інформації?
2. Якою має бути періодичність збору інформації? Етапність?
3. Який обрати інструментарій, засоби обробки та інтерпретації результатів?

Дослідження за напрямом «Організація уроку» орієнтовано може включати такі алгоритмічні складові: підготовленість учнів до сприйняття нового матеріалу, організація навчально-пізнавальної та самостійної роботи учнів, створення умов для реалізації особистісно орієнтованого навчання, результативності навчання і т. ін.

Анкети для таких досліджень учитель може розробляти самостійно відповідно до завдань моніторингу або в складі творчої групи навчального закладу.

Моніторинг рівня розвитку реальних навчальних можливостей учнів визначається за такими параметрами, як пізнавальна сфера (увага, зорова і слухова пам'ять, інтелект); творчі здібності (за Гарднером); особистісні якості (мотивація навчання, правдивість, працелюбність) та ін.

Етапи проведення моніторингу

І. Визначення мети та завдань дослідження, наприклад: підвищення результатів навчальної діяльності учнів засобами запровадження моніторингових процедур.

ІІ. Визначення об’єкта дослідження, наприклад, ефективність діяльності учня на різних етапах уроку.

ІІІ. Визначення критеріїв діяльності учня на уроці

Орієнтовні критерії:

- рівень здійснення учнем діяльності на різних етапах уроку зарубіжної літератури;

- уміння учня визначати прогнозований результат власної діяльності;

- оптимальність вибору форм діяльності на уроці;

- рівень залучення учнів до позакласного читання зарубіжної літератури;

- рівень навчальних досягнень учнів з зарубіжної літератури.

ІV. Розробка інструментарію: анкет для вчителів; анкет для учнів; кваліметричних моделей діяльності учня на різних етапах уроку тощо.

V. Обробка даних, їх інтерпретація та аналіз.

VІ. Коригування діяльності відповідно до отриманих результатів.

Система показників, які використовуються при розробці інструментарію повинна бути:

- обмеженою за кількістю показників;

- самодостатньою, тобто система має містити такий набір індикаторів, який буде достатнім для того, щоб здійснювати різнобічний аналіз та приймати відповідні рішення;

- повною, тобто охоплювати різні аспекти та складові досліджуваного питання;

- адекватною основним цілям і завданням, які постають перед конкретним етапом дослідження освітньої сфери;

- динамічною, тобто час від часу систему індикаторів потрібно переглядати й уточнювати відповідно до пріоритетних напрямів реформування освітньої сфери;

- легкою в обчисленнях та вимірюваннях.

Модуль 4. Анкета як інструментарій моніторингу

Серед основних методів соціологічного дослідження особливе місце займає анкетування, що дає найбільш об’єктивні результати.

Анкетування – це метод збору інформації, вид опитування із застосуванням опитувального листа, що заповнюється респондентом за вказаними в ньому правилами. Анкетування здійснюється на основі спеціально розроблених анкет. Основна функція анкети – це вимір суспільних явищ, ставлення до них.

Соціологічна анкета — це система запитань, об’єднаних єдиним дослідницьким задумом і спрямованих на з’ясування кількісно-якісних характеристик об’єкта і предмета аналізу.

Технологія розробки анкет має виключно важливе значення для отримання відповідної інформації. Ця процедура включає такі основні позиції:

1. Визначення змісту даних, які повинні бути отримані при проведенні анкетування.

2. Конкретизація їх місця та ролі в структурі всієї інформації, збір якої передбачений програмою дослідження.

3. Визначення характеру та обсягу категорії опитуваних.

4. Розробка анкети.

5. Вибір способу анкетування.

6. Визначення етапів дослідження, під час яких будуть використовуватись анкети.

7. Коригування анкети з урахуванням отриманих даних, якщо проводилося попереднє дослідження.

8. Здійснення процедури анкетування.

9. Обробка отриманих даних.

10. Їх оцінка та визначення способів використання.

За результатами анкетування будуються таблиці зведеного аналізу даних (таблиця 1).

Таблиця 1

Зведений аналіз даних, одержаних при анкетуванні з питання

За результатами інформації, зведеної в таблиці 1, будуються відповідні стовпчикові чи кругові діаграми з кожного питання анкети, що відображують співвідношення відповідей респондентів у відсотках. На основі опису чи порівняльного аналізу діаграм робляться висновки з проблеми, що досліджувалася.

Психологи та соціологи ставлять такі вимоги до анкет:

• кількість запитань (показників) в анкеті не повинна перевищувати 10-12;
• набір суджень, які наводяться в анкеті в якості альтернативних відповідей, повинен перевірятися спочатку на малій групі (пілотне дослідження) і при необхідності коректуватися;
• у пояснювальній записці (інструкції) до анкети повинні бути ясно сформульовані мета і процедура анкетування, указано, хто здійснює анкетування і яка група респондентів може брати в ній участь;
• крім пояснювальної записки до анкети, необхідно готувати інструкцію для організаторів анкетування.

При розробці анкет необхідно визначити:

• мету анкетування;
• показники (що ми хочемо виміряти);
• яким буде анкетування: іменним чи анонімним.

Доцільно також залучати учнів до рефлексії. Наступні приклади ілюструють такі можливості учнів.

Рефлексивний щоденник учня 5 класу

Аналізуючи записи за питанням 1, учні роблять висновки, як змінилося їх ставлення до навчання, за питанням 2 – які з навчальних тем для них були найбільш проблемними, за  питанням 3 – як змінилося їх ставлення до різних форм роботи на уроці.

Анкета

«Моє ставлення до навчальних предметів»

Анкета «Твій урок»

Запиши у відповідному рядку, позначеному червоним (негативні емоції), зеленим (позитивні), жовтим (нейтральні), одним словом, які емоції переважали в тебе.

1. Під час перевірки домашнього завдання

2. Під час пояснення нового матеріалу

3. Під час оголошення домашнього завдання на наступний урок

4. Загальна оцінка уроку

Модуль 5. Використання аналітичних методів математичної статистики для обробки результатів моніторингових досліджень

Для обробки результатів досліджень з метою надання науково-обґрунтованих рекомендацій використовуються аналітичні методи математичної статистики.

Обробка даних передбачає використання таких методів, поданий у таблиці 2.

Таблиця 2

Методи обробки даних

Ілюстративний матеріал

Таблиця 3

Структурна модель якості загальної середньої освіти(заТ.Лукіною)

Резюме

Бути компетентним – означає уміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід, забезпечувати систему компетенцій, інтегрувати й вирішувати різні навчально-виховні та педагогічні завдання.

Одним із таких умінь є компетентність у здійсненні моніторингових досліджень якості освіти.

Отримання вичерпного знання про ефективність діяльності вчителя української мови та літератури, тобто отримання інформації: повної, об'єктивної, релевантної, адекватної, точної дає можливість вирішити завдання забезпечення високоякісної освіти на всіх етапах та рівнях.

Моніторинг є комплексом процедур спостереження, поточного оцінювання перетворень в освітній системі, а також спрямування цих перетворень на досягнення визначених параметрів розвитку досліджуваного об’єкта.
Моніторинг може розглядатися і як засіб дослідження реальності, і як засіб, який забезпечує управління своєчасною та якісною інформацією.

Моніторинг ефективності діяльності вчителя української мови та літератури має проводитися за напрямами: моніторинг організації, здійснення та результативності навчально-виховної роботи з цього предмета.

Об’єктами моніторингу можуть бути:

•          матеріально-технічне забезпечення діяльності вчителя української мови та літератури;

•          організація методичної роботи та самоосвіти вчителя української мови та літератури;

•          планування діяльності вчителя;

•          професіоналізм та компетентність вчителя української мови та літератури;

•          рівень використання вчителями української мови та літератури виховного потенціалу уроку за напрямом «національно-патріотичне виховання»;

•          рівень навчальних досягнень учнів з української мови та літератури.

Перевага моніторингу перед традиційними методами збору інформації полягає в оптимізації діяльності вчителя української мови та літератури. Основні завдання моніторингу діяльності вчителя:

• виявлення та оцінювання реалізованих педагогічних дій;

• забезпечення зворотної інформації про відповідність фактичних результатів навчальної діяльності та її кінцевих результатів;

• виявлення причин і чинників невідповідності плану й фактичних результатів;
• дослідження рівня вихованості учнів;

• вияв факторів, що впливають на якість навчально-виховного процесу.

Серед основних методів соціологічного дослідження особливе місце займає анкетування, що дає найбільш об’єктивні результати.

Соціологічна анкета — це система запитань, об’єднаних єдиним дослідницьким задумом і спрямованих на з’ясування кількісно-якісних характеристик об’єкта і предмета аналізу.

Для обробки результатів досліджень з метою надання науково-обґрунтованих рекомендацій використовуються аналітичні методи математичної статистики.

Про загальні принципи та організаційні засади моніторингу можна дізнатись із матеріалів, вміщених за електронною адресою: http:// lib.iitta.gov.ua/4148/1/Загальні_принципи_та_організаційні...

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які основні (чи нові) функціональні ролі виконує вчитель зарубіжної літератури як дослідник якості освіти?
2. Поміркуйте над тим, чи завжди педагогічний стаж і педагогічний досвід є показниками майстерності педагога. З’ясуйте умови такої кореляції.
3. Чи можна стверджувати, що освітній моніторинг – це супроводжуюче відстеження й поточна регуляція будь-якого процесу в освіті? Обґрунтуйте свою думку.
4. Чи можна стверджувати, що моніторинг і контроль – це тотожні поняття?
5. Наведіть приклади суб’єктів та об’єктів моніторингу.
6. Визначте основні завдання моніторингу діяльності вчителя зарубіжної літератури.
7. Яке місце серед основних методів моніторингового дослідження займає анкетування?
8. Що Ви знаєте про методи обробки моніторингових досліджень?