Інклюзивна освіта: проблеми та перспективи

В результаті обговорення даного питання було зроблено висновок про те, що визнання прав дитини з особливими потребами, її інтересів, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.

  Інклюзивна освіта – навчальний процес, який забезпечує надання системи освітніх послуг дітям з особливими потребами, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат в шкільному середовищі. Вона забезпечує сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для її ефективності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й ровесників, батьків, членів родин.

Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що:

·         Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

·         Школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.

·         Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв'язків зі своїми громадами.

·         Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

·         Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід: створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах; водночас, усі учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто „відрізняється”.

Переваги інклюзивної освіти: 
для дітей з особливими освітніми потребами: 

·         Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

·         Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

·         Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

·         Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

·         У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

для інших дітей:

·         Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

·         Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

·         Діти вчаться співробітництву.

·         Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

для педагогів та фахівців:

·         Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

·         Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

·         Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Проблеми запровадження інклюзивної освіти.

1.   Недостатнє фінансування освіти для дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи.

2.   Відсутня класифікація психо-фізичних порушень, яка визначає з якими порушеннями діти можуть приходити в ЗШ.

3.   Школи потребують допомоги технічної, методичної, психологічної, кадрової (на інклюзивний клас має бути один асистент вчителя, вихователь, а в класі обмежена кількість дітей до 10–15).

4.   Відсутні методичні матеріали, підручники, посібники для різних нозологій, як з окремих предметів, так і в цілому. Принаймні їх немає в широкому вжитку. А ті що є – це методичні матеріали для спеціалізованих шкіл.

5.   Суспільство про інклюзію фактично не знає, але заочно сприймає позитивно. Але ставлення до таких дітей у нашій культурі теж має свою специфіку. Ми їх жаліємо, захищаємо, що є правильно, але це не є рівність умов у західному розумінні.