Критичне мислення – це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або предмет, виразити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід з будь-якої ситуації.

Критичне мислення – це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту, незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосовувати здобуті знання на практиці.

Критичне мислення – це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми.

Критичне мислення має такі характеристики:

1. Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним тільки якщо носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, бо її розв'язання стимулює людину мислити критично. Початок розв'язання проблеми – це збирання інформації за нею, бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.

3. Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв'язувати поставлену проблему.

4. Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна і та ж проблема може мати декілька розв'язань, тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення вагомими, переконливими, власними аргументами, які б доводили, що її рішення є найкращим, оптимальним.

5. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію людина повинна в спілкуванні. У результаті спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.

Проект ЧПКМ ставить специфічні цілі для учнів:

• критично мислити;
• нести відповідальність за власне навчання;
• співпрацювати з іншими;
• учитись протягом усього свого життя.

Виокремлюються й специфічні цілі для вчителів:

• створити у класах атмосферу для відповідальної та відкритої взаємодії;
• брати за основу такі методи навчання, які би сприяли розвитку критичного мислення та самостійного навчання учнів як у рамках навчальної програми, так і в позашкільній діяльності;
• стати вдумливим професіоналом.

Створення середовища для навчання

Існує низка умов, які вчителеві необхідно враховувати, щоб стимулювати критичне мислення:

1. Час. Виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення.

2. Очікування ідей. Усвідомлювати, що очікується, висловлювати думки та ідеї у будь-якій формі.

3. Спілкування. Дозволити учням вільно розмірковувати, обмінюватись думками.

4. Цінування думок інших. Вміти слухати, щоб мати можливість сформулювати власну думку.

5. Віра в сили учнів. Підтримувати віру кожного учня в його здатність породжувати критичні судження; цінувати критичні міркування учнів.

6. Активна позиція. Сприяти активному залученню учнів до процесу навчання.

Методична система ЧПКМ дає вчителеві можливість:

• Активізувати мислення.
• Формувати цілі навчання.
• Залучити учнів до плідного обговорення.
• Мотивувати навчання учнів.
• Активно залучити учнів до навчального процесу.
• Стимулювати зміни.
• Стимулювати міркування про здійснену роботу.
• Розкрити різні точки зору.
• Допомагати учням ставити власні запитання.
• Заохочувати самовираження.
• Забезпечити обробку інформації.
• Заохочувати прояви критичного мислення.

Будова уроку для розвитку критичного мислення

Базова модель уроку універсальна і має п'ять основних етапів.

     I.        Розминка

Замінює так званні організаційні моменти уроку.

Головна функція - створення сприятливого психологічного клімату на уроці.

Актуальність етапу - теплий психологічний клімат сприяє:

• кращому засвоєнню навчального матеріалу;
• підвищенню авторитету вчителя;
• психологічному розвантаженню учнів, які за день мають багато уроків.

Використовується:

- для знайомства учасників 
- для об єднання груп 
- для активізації емоційної, розумової діяльності. 
-  для відпочинку, зміни виду діяльності

    II.        Обґрунтування навчання

Етап передбачає:

1.     постановку мети уроку;

2.     розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.

Актуальність етапу

Навчальний матеріал засвоїться краще, якщо:

1.       учні розуміють його конкретну практичну значимість для кожного з них;

2.       чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

  III.        Актуалізація (заохочення, викликання)

Її присутність на кожному уроці обов'язкова. Ця стадія дозволяє:

•  актуалізувати й узагальнити наявні в учня знання з даної теми чи проблеми;
•  викликати стійкий інтерес до теми, що вивчається, мотивувати учня до навчальної діяльності;
•  спонукати учня до активної роботи на уроці та вдома.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

На цьому етапі відтворюються знання, вміння, встановлюється рівень досягнень з теми, потрібних для наступного етапу уроку.

Актуальність етапу:

•  те, що людина знає, визначає те, про що вона може дізнатися;
•  знання, пов'язані з досвідом учнів, краще та швидше запам'ятовуються;
•  створюються умови для «відкриття», самостійного здобування знань;
•  підвищується роль учня на уроці.

   IV.        Усвідомлення змісту

Ця стадія дозволяє учневі:

•  отримати нову інформацію;
•  осмислити її;
•  співвіднести з уже наявними знаннями;
•  учень знайомиться з новою інформацією;
•  на цьому етапі учитель має найменший вплив на учнів;
•  учень аналізує інформацію, визначає особисте розуміння.

Актуальність етапу

Розвиток уміння:

•  працювати з інформацією;
•  працювати самостійно;
•  виділяти головне, суттєве;
•  Формувати компетентності учнів з предмета.

    V.        Рефлексія

Тут основним є:

•  цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації;
•  присвоєння нового знання, нової інформації учнем;
•  формування у кожного з учнів власного ставлення до досліджуваного матеріалу;
•  учень стає власником ідеї; інформації, знань;
•  можливість використання знань;
•  обмін знаннями з іншими учнями;
•  оцінка та самооцінка діяльності.

Актуальність етапу:

•  усвідомлення того, що було зроблено на уроці;
•  демонстрація знань та їх можливого застосування;
•  можливість замислитись над підвищенням якості роботи;
•  можливість диференціації домашнього завдання;
•  визначення необхідної корекції.

Мета рефлексії як етапу уроку критичного мислення: вирізнити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати. Рефлексія важлива:

• для прояснення змету опрацьованого;
• порівняння реальних результатів з очікуваними;
• аналізу того, що на уроці відбулося так чи інакше;
• закріплення та корекції засвоєного;
• вибору нових тем для обмірковування;
• встановлення зв'язків між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;
• складання плану подальших дій.

Стадії рефлексії:

1. Установлення фактів (що відбулося?), на цій стадії доречно поставити запитання: Що і навіщо вивчали? Яких помилок припускалися чи могли б припуститися?

2. Аналіз причин (чому це відбулося?), на цій стадії доречно поставити запитання: які способи діяльності ми використовували? Як ми досягали мети?

3. Планування подальших дій (що нам робити далі?)